Полтава

Без зброї, але з безсмертним подвигом: у Кременчуці вшанували загиблих медиків

Під ясним липневим небом Кременчука прозвучали хвилини тиші та світлі промови про тих, хто без зброї стояв на передовій заради життя інших, і «імпровізований кабінет» з порожніми стільцями нагадував: їхні легені більше не дихають, але їхній подвиг житиме вічно.

Сьогодні, 10 липня 2025 року в Кременчуці відбулося урочисте відкриття оновленого пам'ятного знаку на честь медичних працівників, які загинули, виконуючи свій професійний обов'язок під час війни. Це стало першим кроком у впровадженні Дня вшанування загиблих медиків в Україні, який ініційований Орденом Святого Пантелеймона за підтримки Міністерства охорони здоров’я.

Цей день має на меті увічнити пам'ять про лікарів, фельдшерів, медичних сестер, санітарів та всіх, хто став жертвою російської агресії, виконуючи свою безцінну місію допомоги на фронті та в тилу.

Як зазначив директор Кременчуцького обласного шпиталю для ветеранів війни і голова регіонального обласного ордену Святого Пантелеймона, Микола Литвиненко, з цього дня щороку вони вшановуватимуть тих, хто віддав своє життя на службі здоров'я нації.

"А це не тільки лікарі, фельдшери, медичні сестри, санітари, санінструктори, водії санітарного транспорту. Це всі, хто надавав допомогу. Саме сьогодні вшановують їх пам'ять і 10 липня щороку ми будемо це робити. Сьогодні ми оновили наш пам'ятний знак і той нерухомий знак, який буде нагадувати тих людей, про яких ми маємо пам'ятати. Орден святого Пантелеймону був ініціатором цього дня, щоб його зробили постійним в усій державі, щоб сьогодні почули всі тих медпрацівників, які вже ніколи з нами не заговорять" - каже Микола Литвиненко.

У рамках цього заходу відбулося оновлення пам’ятного знаку, на якому викарбувані слова: «Тим, хто не тримав зброї, але щодня воював за кожне серце». Цей напис став символом безмежної вдячності та пошани до медичних працівників, чиї імена навічно залишаться в нашій пам'яті.

Сьогодні, у день вшанування пам'яті загиблих медичних працівників, серед тих, хто прийшов, були і рідні наших кременчуцьких медиків-героїв.

Сестра Степана Миколайовича Усса — Кіра Булік, операційного брата медичної роти 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади, розповідає про його відвагу та самопожертву на фронті.

У квітні 2014 року Степан Усс був мобілізований до Збройних Сил України. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції, зокрема у боях під Луганськом та Іловайськом.29 серпня 2014 року, під час виходу з «Іловайського котла», Степан загинув, рятуючи пораненого бійця під обстрілом. 9 вересня 2014 року Степан Усс був похований у Градизьку. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

«Ми завжди його згадуємо і дівчатка, вибачте, але час не лікує...»

— говорить Кіра.

Жінка також згадала свою племінницю — доньку Степана, яка нині є бойовим медиком. Про її нагороду Золотим хрестом ніколи не говорили публічно, але два роки тому її нагородив особисто Залужний.

Сьогодні вшанувати пам'ять свого чоловіка, який віддав своє життя за Україну, прийшла Яніна Омельченко — вдова фельдшера Павла Омельченка, який загинув у перші дні повномасштабної війни.

За словами жінки, Павло був не лише висококваліфікованим професіоналом, а й людиною, для якої допомога іншим стала справжнім життєвим кредо. З самого початку війни він вирушив на фронт, де служив санітаром-стрільцем, був молодшим командиром. У жовтні 2022 року під час обстрілу він отримав важкі поранення і через два дні помер у госпіталі.

Яніна згадує, що її чоловік був надзвичайно життєрадісним і активним у суспільному житті, справжнім патріотом — завжди знаходився серед людей, підтримував інших та ніс світло й оптимізм навіть у найскладніші часи.

«Коли почалася війна, він принципово перейшов тільки на українську мову і вимагав цього від своїх дітей, щоб і вони також перейшли. Тому сумнівів не було взагалі. Ще коли була війна у 15-му, він був мобілізований і служив в АТО, а потім демобілізувався. Але коли почалася повномасштабна, він сказав: “Я не можу сидіти вдома, не шукаючи, чим допомогти”», - згадує Яніна.

Також серед присутніх — родина загиблого захисника Олександра Неділька. Дружина Наталія поділилася спогадами про чоловіка — лікаря-хірурга, який багато років працював у 3-й та 4-й міських лікарнях. Згодом він змінив професію, вийшов на пенсію через штучний клапан на серці. Та коли почалася повномасштабна війна, не вагаючись, сам пішов у військомат, щоб знову стати поруч із тими, хто боронить Україну.

За словами жінки, 26 лютого Олександра мобілізували, і він став лікарем-координатором у третій танковій бригаді. Помер військовий 11 грудня 2023 року, перебуваючи у медичному закладі Харкова.

Коли ховали Олександра, його побратими відзначали, що він був надзвичайно талановитим хірургом, який ще на самому початку війни прийшов до військкомату і добровільно подався в одну з бойових частин. Незважаючи на наявність штучного клапана на серці, про який він не розповідав, він постійно оперував прямо на передовій і не залишав зони бойових дій, адже вважав своїм обов’язком бути поруч із тими, з ким навчався та служив.

За словами Наталії, її чоловік вирізнявся надзвичайною добротою та щирою готовністю допомогти кожному.

Навіть її брат не забуде, як він одного разу відмовився від операції, яку вважав непотрібною, і тим самим уберіг його доньку від зайвого втручання.

Сьогодні на заході була присутня й голова Кременчуцької районної ради Марія Іванченко. Вона подякувала родинам загиблих за їхню самопожертву та запевнила в особистій підтримці на рівні райради. Іванченко наголосила, що для неї найважливіші людяність, спілкування і взаємна підтримка. Вона закликала не вагатися звертатися за допомогою — наскільки це дозволяють ресурси району, вона завжди готова допомогти і підтримати.

У завершальній частині заходу організатори розгорнули символічний “імпровізований кабінет” — невеликий простір, який нагадує про тих, хто вже ніколи не повернеться за свій робочий стіл. Після цього присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання, а Микола Литвиненко підкреслив: “Ми завжди пам’ятатимемо тих, хто рятував життя”.

Читайте також: "Тихий герой", який врятував не одне життя: Кременчук попрощався із бойовим медиком Павлом Омельченком

Третяк, Школяр, Супрун, Омельченко: Президент України Зеленський нагородив посмертно кременчуцьких Героїв

Кременчук провів в останню путь талановитого хірурга, який оперував прямо на полі бою

На захисті та порятунку людей поряд із ЗСУ стоять медики - Герої сучасної України: як у Кременчуці нагороджували людей у білих халатах

Валерія Макряшина

Відео Микити Ліцкевича

фронт, Дія, рада, Заклад, Тихий

Читайте ще