Шевченківський районний суд Полтави визнав винним у самовільному залишенні військової частини стрільця-снайпера 11-ї десантно-штурмової роти Сергія С. і призначив покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі. Справа викликала суспільний резонанс: солдат понад десять місяців переховувався від служби, але під час затримання в СІЗО медики виявили захворювання, на яке він скаржився раніше
Хронологія подій і розслідуванняЗа матеріалами справи, уродженець Броварів був призваний за мобілізацією у жовтні 2024 року. Після проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) його визнали придатним до служби і направили до частини на посаду стрільця-снайпера. 17 грудня 2024 року під час ранкового шикування командири виявили відсутність солдата: його зброя, боєприпаси та засоби захисту залишилися у розташуванні підрозділу.
Поки військовий не виходив на зв’язок, командування у січні 2025 року провело службове розслідування, винесло йому «сувору догану» та позбавило премій і додаткових винагород на весь період самовільного залишення частини (СЗЧ). Пошуки завершилися лише 27 жовтня 2025 року,
коли працівники ДБР затримали чоловіка та доправили до слідчого відділу в Полтаві.
Пояснення обвинуваченого та медичні висновкиНа суді обвинувачений свою вину не визнавав. Він стверджував, що ще під час проходження ВЛК скаржився на проблеми з венами ніг, але йому не надали лікування і направили до частини. За його словами, важкий бронежилет і фізичні навантаження сильно погіршували самопочуття, тож він пішов у самовільне залишення і перебував удома в Броварах.
При затриманні та поміщенні до слідчого ізолятора солдата оглянув хірург Полтавської медичної частини. Лікар офіційно підтвердив діагноз: «варикозне розширення вен обох кінцівок, тромбофлебіт ВПВ справа». Медичне обстеження підтвердило, що виконувати важкі фізичні навантаження йому було складно.
Водночас у документах час мобілізації та під час проходження ВЛК чоловіка визнали придатним до служби, а медики частини на момент прийому не констатували протипоказань до виконання обов’язків. Суд також звернув увагу, що за період понад десяти місяців перебування вдома обвинувачений, за його власними словами, жодного разу не звертався до цивільних лікарів для лікування.
Командування охарактеризувало солдата в цілому позитивно: у документі вказано, що він спокійний, адекватно реагує на критику, не має неконтрольованих спалахів агресії і, за офіційною характеристикою, «не схильний вводити своїх командирів в оману».
Суддя визнав, що наявність медичного діагнозу не відміняє кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України — самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану. Врахувавши обставини справи, суд призначив максимальний мінімальний за статтею термін покарання — п’ять років позбавлення волі.
Час перебування під вартою з жовтня 2025 року буде зараховано до терміну відбування покарання. Вирок містить опис як процесуальних дій і дисциплінарних санкцій, так і медичних висновків, які, хоча й підтвердили наявність захворювання, не стали підставою для скасування обвинувачення у самовільному залишенні частини.
