Секретар Полтавської міської ради в інтервʼю розповіла про поступову дерусифікацію міста, загрозу політичних перевертнів та необхідність прямого залучення ветеранів до управління громадою.
«Полтава вся і побудована, і її центральна частина міста була на російських наративах. Пам’ятник місця відпочинку Петра І, пам’ятник Петру І… Та ми в 25-му році тільки демонтажі ці зробили, — розповіла Катерина Ямщикова. — Полтава — це колиска українських діячів. У нас є такий величезний потенціал розкрити цих особистостей тут».
Дерусифікація та відновлення культурної ідентичностіЗа словами посадовиці, історична забудова центральної частини міста десятиліттями була просякнута російськими наративами, що відбилося у памʼятниках та топоніміці. Процес очищення від імперських символів відбувається поступово: демонтуються споруди й елементи, які підтримували чужу ідеологічну оптику, а натомість місто має акцентувати увагу на власних культурних та історичних постатях.
Вона наголошує, що Полтава має репертуар місцевих діячів і митців, яких варто популяризувати й інтегрувати в міський простір,
аби відновити статус центру української культури та зробити його помітним для жителів і гостей.
Ветерани як ресурс для місцевого самоврядуванняПід час розмови йшлося також про потребу заповнення політичного простору фаховими людьми: Катерина Ямщикова закликала свідомих громадян, у тому числі ветеранів, не уникати участі в політиці. Ведуча подкасту згадала випадок з Іллею Кивою та поставила питання, як відрізнити щирих патріотів від політичних масок: у прямій мові було зазначено, що деякі персонажі могли «прикинувся, що він патріот, трошки намалювався на камуфляжі»
Секретар міськради висловила думку, що потрібно зменшувати простір для подібних політичних перевтілень і заміщувати його людьми з реальним управлінським досвідом, суспільним капіталом і незаплямованою репутацією. Вона підкреслила, що участь ветеранів у владі має бути не декоративною.
Як зауважила посадовиця, наразі в органах місцевого самоврядування Полтави вже працевлаштовано 111 ветеранів на різних посадах. Ветерани показують високу стресостійкість, вміння швидко ухвалювати рішення та небажання живитися надмірною бюрократією.
Для інституційної підтримки захисників у місті створили окреме Управління у справах ветеранів та відкрили перший у області комунальний ветеранський центр.
При цьому вона різко засудила практику використання ветеранів виключно для піару: «Я вважаю вкрай цинічно… коли ветеранів запрошують для картинки, щоб посиділи спереду, а насправді не допускаючи їх до реального прийняття рішень, формування конкретних політик, програм. І так само і політики, коли вважають, що дозволено переступити цю мораль і просто використати ветерана».
На прикладі згаданого в інтервʼю Іллі Киви посадовиця показала, як мілітарний бекграунд не гарантує політичної лояльності чи професійності. Зі свого боку, Кива у 2014 році очолював обласний «Правий сектор» і брав участь в АТО як командир батальйону патрульної служби міліції, мав статус учасника бойових дій та був нагороджений орденом Данила Галицького «за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обовʼязків»
Надалі його політична траєкторія змінилася: від мілітарної діяльності до керівництва місцевим осередком проросійської ОПЗЖ, активного поширення ворожої пропаганди та врешті — втечі до росія. Саме такі випадки, вважає секретарка міськради, мають стати попередженням для громадян, які планують виходити в політику без відповідної відповідальності та професійних навичок.
Таким чином, посадовиця закликає перетворити ветеранський досвід на реальний політичний та управлінський ресурс міста, а не на інструмент показової присутності на заходах чи у фотозвітах
