
Стара автобусна зупинка може роками залишатися звичною частиною сільського краєвиду. Поки одного дня хтось не зніме зі стіни оголошення, не змиє пил – і під ним знову стане видно мозаїчне панно, створене кілька десятиліть тому. На Дубенщині молодь вирішила впорядкувати такі зупинки й привернути увагу до мозаїк, які досі збереглися у селах і містечках.
Молодіжний інтеграційний центр «Кенеберг» зі Смиги започаткував естафету відповідальності «Чиста зупинка – жива спадщина». Учасникам пропонують знайти у своєму селі чи містечку зупинку з мозаїкою, прибрати територію довкола, обережно очистити панно від поверхневого бруду та оголошень, сфотографувати результат і передати виклик далі.
А почалося все зовсім з іншого.
Спершу були дві мозаїкиНа Будинку культури у Смизі збереглися дві мозаїчні композиції. Працюючи над місцевим соціальним підприємництвом, команда «Кенеберга» замислилася, що особливого має Смига і як це можна використати у сучасних проєктах.

– Постало питання: що є унікального в нашій громаді, що можна не лише зберегти, а й популяризувати? – розповідає засновниця Молодіжного інтеграційного центру «Кенеберг» Вікторія Костюк.

Композиції оцифрували й створили на їхній основі дизайни. Вони з’явилися на чашках, шоперах, пляшках та іншій продукції соціального шкільного підприємства KennyShop, яке працює при молодіжному центрі.

Згодом стало зрозуміло, що цю ідею можна розвивати далі.
– Для нас це стало способом показати, що культурна спадщина може жити не лише на стінах будівель, а й у повсякденному житті людей, – каже Вікторія.
Після цього команда почала придивлятися до сусідніх сіл. Виявилося, що мозаїчні панно збереглися і на автобусних зупинках. Одні ще добре видно, інші потьмяніли, заросли травою або опинилися під шарами паперових оголошень.
З першого разу не вдалосяНавесні жителям Смизької громади запропонували знайти такі об’єкти у своїх селах, прибрати довкола й зробити фотографії. Знімки планували використати для нової серії локального мерчу із символами різних населених пунктів.
Однак до ініціативи тоді долучилися лише кілька людей. Тож вирішили звернутися безпосередньо до молоді.
– Стало зрозуміло: можливо, варто залучити тих, хто найбільше готовий змінювати свої громади,
– пояснює Вікторія Костюк.
Так напередодні Дня молоді й виникла «Чиста зупинка – жива спадщина». Її започаткували у межах проєкту «Рівненщина: територія відповідальних змін», присвяченого 100-річчю Богдана Гаврилишина.
Завдання просте: прибрати біля зупинки, обережно очистити панно, зробити фото чи коротке відео і запросити до участі наступну команду.

Естафету підхопили у Шепетині
Виклик підхопили пластуни з молодіжного простору «ТУР» у селі Шепетин. Вони прибрали біля автобусної зупинки, очистили зображення й передали естафету іншим молодіжним командам.

Організатори розраховують, що так до ініціативи поступово долучатимуться інші населені пункти, а разом із цим збиратимуться й відомості про мозаїки, які там збереглися.
– Автобусні зупинки є майже в кожному населеному пункті Рівненщини. Але дуже часто люди не помічають, що поруч зберігаються мозаїки, створені десятки років тому, – говорить Вікторія Костюк.
Спеціального обладнання для участі не потрібно. Достатньо прибрати сміття, викосити траву, зняти паперові оголошення, змити пил і поверхневий бруд.
Проте є важлива умова.
Головне – не нашкодитиЙдеться не про самостійну реставрацію. Організатори застерігають від фарбування, домальовування втрачених фрагментів чи використання засобів, які можуть пошкодити матеріал.
– Принцип тут простий: не нашкодити. Будь-які роботи, що можуть пошкодити композицію, мають виконувати фахівці, – наголошує Вікторія.
Наразі йдеться лише про безпечний догляд за зупинками та панно.
Згодом у «Кенеберзі» хотіли б залучити митців і фахівців до професійного відновлення окремих робіт.
Від стіни – на чашкуФотографії очищених панно команда соціального шкільного підприємства KennyShop планує використовувати для нових дизайнів локального мерчу. Учасники естафети отримають чашки із зображенням роботи зі свого села чи містечка.
Так місцеві мозаїки можуть з’явитися на речах, якими користуються щодня.
– Коли люди бачать символи свого села чи містечка на речах, якими користуються щодня, вони починають інакше ставитися до місця, де живуть. Культурна спадщина може бути не тільки предметом спогадів, а частиною сучасного життя, – вважає Вікторія Костюк.
Серед наступних задумів – відкритий каталог мозаїчних автобусних зупинок Рівненщини.
У ньому можна було б зібрати фотографії, відомості про авторів, сюжети та історію створення робіт.
Ще одна ідея – невеликі інформаційні таблички з проханням не заклеювати панно рекламою та оголошеннями.
До цієї роботи можуть долучитися музеї, заклади культури, краєзнавці, художники та місцеві жителі. А самі мозаїки – стати матеріалом для краєзнавчих досліджень, локального дизайну чи туристичних маршрутів.
– Якщо молодь навчиться бачити красу поруч, згодом з’являється й відповідальність за її збереження, – каже Вікторія Костюк.
У цьому й полягає задум естафети: не лише прибрати кілька зупинок, а й звернути увагу на те, що роками залишалося звичною частиною сільського простору.

Василь ГЕРУС
Журналіст із понад тридцятирічним досвідом роботи в регіональній пресі. Працює з темами місцевого самоврядування, суспільного життя, історії, культури та розвитку громад. З 2018 року головний редактор газети “Сім днів”
У різні роки був кореспондентом, завідувачем відділу, заступником головного редактора та головним редактором у виданнях «Вільне слово», «Рівне», «Літопис Заходу», «Рівненська газета» та «Сім днів». У 2018–2023 роках очолював редакцію газети «Сім днів» і керував діяльністю ТОВ «Рівненська газета “Сім днів”».
У 2013 році отримав звання Заслуженого журналіста України.
7dniv.rv.ua/
Запис Від мозаїки на зупинці до мерчу на чашці: як молодь Дубенщини рятує та популяризує культурну спадщину спершу з'явиться на 7 днів.