Продовжуємо проливати світло на військовослужбовців армії рф, які двічі кинуті своєю країною Це третя частина, і знову “список 200” військовополонених армії росії, повідомляєпроєкт “Хочу жити”.
Спочатку їх кинули на м’ясні штурми, а коли їм пощастило потрапити в полон, т.зв. “батьківщина” відмовилася повертати їх у рамках обмінів військовополоненими, цинічно наполягаючи та вимагаючи інших своїх співгромадян, а когось ще виключно і за національною ознакою.
На жаль, деякі з вже оприлюднених нами російських військовослужбовців не побачать свого будинку та рідних. І ми, звичайно, опублікуємо ці списки: списки тих, кого росія просила нас повернути в рамках “польових” обмінів, щоб їм дати шанс спокутувати свою провину кров’ю, а когось і життям, за потрапляння в полон; списки тих, хто недожив до дня обміну через постійне перекладання провини у питаннях обміну на українську сторону та систематичного навіювання всім їхнім рідним тих самих слів: “ми повинні їх прогнути і дотиснути”.
Україна ж ніколи не відмовлялася від своїх зобов’язань, тим більше у питаннях свого народу.
У березні 2023 року відбулася перша репатріація тяжко поранених військовополонених армії рф. Україна передала росії всіх тяжко поранених військовополонених без обміну. Влітку цього ж року ми намагалися продовжити практику репатріації тяжко поранених, але ані закриті переговори, ані публічні пропозиції репатріації 59 тяжко поранених військовополонених армії рф не дали жодних результатів. Тоді така відмова викликала подив, але зараз, після майже 6 місяців з останнього обміну, все стало на свої місця. Ця цілеспрямована політика блокування обмінів з метою розхитати українське суспільство коштувала не лише річок сліз дружин і матерів російських військовополонених, а й як уже було зазначено вище – життя деяким тяжко пораненим.
Кілька військовополонених, яких на полі бою врятували українські бойові медики, незважаючи на лікування та догляд, що надається, померли внаслідок отриманих тяжких поранень. Можливо їх би вдалося врятувати, якби росія забрала по репатріації та віддала їх найкращим кремлівським лікарям, які підтримують життя путіну. Але сталося, як сталося.
Наразі в українському полоні перебувають тисячі російських військовополонених. Серед них сотні солдатів із тяжкими пораненнями. Крім поранених, є хворі та старі: з гепатитом, ВІЛ, діабетики, з психічними захворюваннями, виразками, цирозами. Дуже багато чоловіків за 60, які взагалі не мали опинитися на війні. Їм би вдома няньчити онуків, але своїй країні вони не потрібні. Мабуть, якщо людину після полону не можна знову відправити в штурмовики, то ніхто жодних зусиль щодо повернення з полону таких бідолах не робитиме.
Ми продовжимо називати імена покинутих своєю країною військовослужбовців армії рф та різних найманців. Якщо ви не побачили в опублікованих “списках 200″ своїх зниклих безвісти рідних та близьких – не впадайте у відчай. Є Громадський рух з пошуку та повернення додому військових армії рф “Наш Вихід”, який займається допомогою російським дружинам та матерям. А вже дуже скоро ми запустимо окремий проект “Хочу знайти”, за допомогою якого можна буде отримати інформацію про знаходження конкретних військовослужбовців рф серед військовополонених, а також ідентифікованих тіл та останків.
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
Сообщение Покинуті в полоні російські військові: проєкт «Хочу жити» продовжує публікувати імена появились сначала на Iнформацiйний спротив.
