Олександр Букатар – з покоління командирів, талант яких яскраво проявився під час повномасштабної війни. Полковник НГУ. Служив у спецпідрозділі поліції. Професійно займався боями без правил MMA. З перших днів вторгнення армії РФ приєднався до захисників Харкова. Був штурмовиком, брав участь у Харківській та Лиманській визвольних операціях Сил оборони, літньому контрнаступі ЗСУ в 2023 році. Наразі – командир 15-ї бригади оперативного призначення НГУ «Кара-Даг».
«Сили оборони проводять успішну операцію»– Олександре, вітаю і в першу чергу хочу спитати, що зараз відбувається в Куп’янську і навколо нього?
– Зона відповідальності моєї бригади – не сам Куп'янськ, ми тримаємо оборону північніше від самого міста – від Кіндрашівки до Західного. Як бачите – ворог вже втретє заявляє що «Куп’янськ наш», але щось у них все ніяк не виходить, хоча вони постійно перекидають сюди поповнення і намагаються прорвати блокаду залишків своїх штурмовиків, які ховаються в центрі Куп’янська. На нашій ділянці – регулярно. Наразі ситуація на цьому напрямку контрольована. Сили оборони проводять успішну операцію,
на завершення якої просто потрібен час.
– Ваша бригада тримає ділянку фронту північніше від Куп’янська з березня минулого року. Як змінювалась ситуація за цей час, враховуючи, що на момент, коли ви прийняли смугу, окупанти деінде вже змогли переправитись через Оскіл і створити плацдарм для подальшого наступу?
«Ворог тепер змушений відступити» – командир бригади «Кара-Даг» про бої під Куп’янськом
Відбилися, закріпилися, вистояли і трішечки забрали своє
– Звичайно, що спочатку нам знадобився певний час, щоб зрозуміти, що до чого. Ми активно укріплювались, проводили розвідку, налагоджували зв'язки із сусідами. Звичайно, ворог намагався цим скористатись – активно атакував з різних сторін. Були і штурми, і спроби заходу ДРГ. Це тривало десь 3-4 місяці. Отримавши гідну відсіч і зрозумівши, що через нас пробитись буде важко – росіяни почали робити флангові рухи, намагаючись пролізти через сусідів. Я б розбив наше перебування тут на три періоди. Наше ставлення і активні дії ворога, стабілізація ситуації і вже наші певні контратаки, коли ми нещодавно повернули собі певні території.
Тобто відбилися, закріпилися, вистояли і трішечки забрали своє. Зараз погодні умови серйозно ускладнюють просування вперед, тож здебільшого всі будуть втримувати нинішню лінію фронту.
– Як загалом цей рельєф – природні перешкоди впливають на хід бойових дій?
Річка Оскіл є перепоною як для ворога, так і для нас
– Рельєфність тут і справді доволі пагорбиста. Є великі висоти, западини. Річка Оскіл є перепоною як для ворога, так і для нас. Звісно, краще, що вона є, тому що вона їх трішки стримує, але після неї одразу йдуть так звані крейдяні гори, які закривають окупантів від нашого ураження. За цей час ми до цього звикли, знайшли вже інструменти. Але все одно – це створює певні незручності.
«Скеля серед степу, а в усіх нішах – стрижі!» Чому фотограф знімає Донеччину«Їм потрібні хоч якісь перемоги»– Наскільки часто армія РФ за цей час намагалась переправлятись через Оскіл? І як саме? Переправи, понтони, човни?
– Це насправді виглядало і виглядає як битва людини зі сніговою завірюхою. Вони налаштовують переправу, підтягують човни – ми їх знищуємо. Через 100, 300,
500 метрів вони роблять нову – результат той самий. Але це триває цілодобово. Не пам’ятаю жодного дня, коли б вони не намагались цього робити. І вплав, і на гумових човнах, і на якихось плотах. Лізуть і лізуть. Під час сильних дощів, туманів, снігопадів нам дуже важко їх побачити з неба, але розвіддані дозволяють нам завжди бути напоготові.
«Вони налаштовують переправу, підтягують човни – ми їх знищуємо»– Куп’янськ – одна з головних воєнних тем в російських ЗМІ і висловах військово-політичного керівництва країни-агресора. Чому він для них настільки важливий?
– По перше – їм потрібні хоч якісь перемоги. Бо взяття, а точніше повне знищення до фундаменту чергового населеного пункту на 10 хат, від якого Сили оборони відступили, бо там просто фізично немає за що триматись – вже не вражає населення Росії. І Ви ж розумієте, що ця ділянка на 100, 300, 500 метрів перетворюється на кіл-зону, тобто вони втрачають чимало ресурсів і часу, щоб просто там закріпитись, і це далеко не завжди в них виходить.
По-друге – з точки зору тактики, така природна перешкода, як Оскіл,
у разі успіху, вже не буде для них перешкодою. Тобто вони можуть, налагодивши логістичний маршрут, далі розвивати успіх. Йти на Шевченкове, Бурлук, потім дорога на Балаклію, зможуть зайти з флангу на Борову. Налаштувавши декілька переправ, вони зможуть спокійно проводити механізовані штурми і намагатися просуватись далі.
– Чому, на ваш погляд, на цьому напрямку, на відміну від інших, вдалось не тільки стабілізувати ситуацію, а ще й перейти до контрнаступальних дій?
Нерідко ситуація стає критичною через те, що хтось чогось не договорює або обманює
– Все просто. Вдале, вміле і своєчасне реагування. Розумієте – жодна ситуація не стає критичною одразу – це все ж таки ефект набуття. Нерідко вона стає критичною через те, що хтось чогось не договорює або обманює.
– Ви, до речі, від своїх підопічних вимагаєте, щоб доповіді були реалістичними?
– Всі мої командири, усіх рівнів та ланок, знають, що мені краще сказати, як є. Причини бувають різні. Але навіть якщо це чиясь недбалість – вони отримають на горіхи, але ми встигнемо вирівняти ситуацію, бо матимемо час подумати,
що з нею робити. Брехня завжди приводить до найгірших наслідків. А найгірші наслідки – це втрачені життя людей.
Стабпункт поблизу Часового Яру (фото)
«Війна починається з першим вогневим контактом з ворогом»– Розкажіть трішки про ваш особистий бойовий шлях. З чого для вас почалась повномасштабна війна?
– З бою в Харкові за 134-ту школу, коли в неї заїхали російські «Тигри» і псковські спецпризначенці. Це загалом. А індивідуально, мені здається, це для всіх однаково – війна починається з першим вогневим контактом з ворогом. Коли ми підійшли до самої школи – я побачив розбитий БТР, біля якого лежав наш хлопець з 92-ї бригади. Ми вдвох йшли з побратимом з ТРО – я з ним в той день тільки познайомився. Кажу: «Подивись за вікнами, а я підповзу до хлопця». А сам з собою жартую: буде дуже сумно, якщо мене вже на третій день війни «задвохсотять». Підповз, перевертаю – він ще дихав. Я почав його витягувати, ми його евакуювали, але, як мені потім сказали, на жаль, він загинув.
Коли ми пізніше піднялись на другий поверх, то я подивився, що вікна, біля яких я ходив – це була основна ворожа точка вогню.
Там було два «Утьоси» (великокаліберний кулемет – ред.) лежали відстріляні «Джмелі» (ручний піхотний вогнемет – ред.) була купа БК. Ще коли ми намагались піднятись на той поверх, я спробував подивитись, що там, за допомогою маленького дзеркальця – в фільмах таке бачив. Не встиг навіть його просунути, вони його знесли точним пострілом. Я до того кажу, що це були дійсно професіонали, а я отак перед ними там ходив, і їм нічого не заважало просто одним пострілом закінчити моє життя. Чи розумів я це тоді? Ні, просто знав, що мушу це робити, була велика жага люті.
134-та харківська школа після боїв в перші дні повномасштабної війни– Як надалі склалась для вас війна?
Був штурмовиком – побув і дронарем
– Воював в Харківській області, під час контрнаступу на Харківщині в мене була невеличка штурмова група, я був її командиром – це вересень 2022 року. Ми приїхали, напросилися в 92-гу бригаду, з нею співпрацювали вже на іншому березі річки Оскіл, просувались в Луганській області, Сватівський район. Пам’ятаю, як дивились по карті, що до Сватового залишалось 11 кілометрів.
Але не дійшли. Потім наступ на Лиманському напрямку – ми його тоді звільнили, як і Ямпіль. Вже у складі зведеного підрозділу «Луганськ-1» планували штурмові дії на Кремінну. Після цього знову був Харків, Донеччина. Я перевівся в НГУ, став заступником командира батальйону. Літній контрнаступ ЗСУ – Роботине. І знов всі області по колу. Окрім того, що був штурмовиком – побув і дронарем. Коли не було штурмів – не було що робити, – через волонтерів знайшли дрон, навчився літати.
– Штурмовик – це стан душі? У людини має бути хист до цього, як ви вважаєте?
– У 2022 році ще була різниця між штурмовиками і піхотинцями, які тримали позиції. Ми дуже часто тоді працювали з 92-ю харківською бригадою – вона стояла переважно на околицях Харкова. Там дуже багато було гарних хлопців і піхота була крута, вони готові були тримати все, що завгодно, скільки завгодно, де завгодно – але була градація – вони просили: «ви штурмоніть позиції, заведіть нас – і ми будемо ритись, тримати». Не знаю, напевно, це стан душі. Але здебільшого – моральна складова та фізична підготовка.
«Гарний командир – це в тому числі гарний менеджер»Контрнаступ на Харківщині. Як працює українська артилерія (фотогалерея)
Український військовий курить, сидячи в 122-мм самохідній артилерійській установці 2С1 «Гвоздика», Харківщина 7 травня 2022 року
Військовий ЗСУ. Харківщина, 7 травня 2022 року 
Підготовка вогневої позиції. Харківська область, 7 травня 2022 року
Місцевий житель проїжджає на велосипеді повз 122-мм самохідну артилерійську установку 2С1 «Гвоздика». Харківська область, 7 травня 2022 року
Українські військові сидять в 122-мм самохідній артилерійській установці 2С1 «Гвоздика». Харківська область, 7 травня 2022 року
Звучить команда «Залпом 300, 33, 3»
За даними Генштабу, на Слобожанському напрямку противник – війська РФ – зосередили основні зусилля на недопущенні подальшого просування українських військ у бік державного кордону України на північ і північний схід від Харкова
«На Ізюмському напрямку противник зосереджував основні зусилля на підготовці до продовження наступу на напрямках Ізюм – Барвінкове та Ізюм – Слов’янськ. З метою посилення угруповання, з території РФ ворог передислокував дві батальйонні тактичні групи зі складу 35-ї загальновійськової армії у визначені райони.
Здійснював артилерійські обстріли позицій підрозділів Сил оборони», – йдеться у зведенні
Українські військові ведуть вогонь із 122-мм самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика» по скупченню бойової техніки військ РФ. Харківська область, 7 травня 2022 року
Були б свіжі сили, щоб робити накати – успіху було б набагато більше
– Хотів спитати ще за харківський контрнаступ я багато чув від хлопців, що тоді армія РФ настільки швидко відступала, що якби в нас було, умовно, ще дві свіжі бригади, то ЗСУ б до Сватового дійшли, просто люди були настільки виснажені, що вони просто не могли вже йти далі, це правда?
– Так воно і є. Просто втома, і ми в якийсь момент втратили темп, буксували трішки, плюс погодні умови – а це вже була осінь – надавали своїх певних перепон. Коли вже ми перейшли через річку Оскіл – ворог на тій стороні почав серйозно огризатись. Тому були б свіжі сили, щоб робити накати – успіху було б набагато більше.
«Ви штурмоніть позиції, заведіть нас – і ми будемо ритись, тримати»– Багато говорять і про контрнаступ ЗСУ влітку 2023 року Зокрема і про те, що все ж таки українські бійці не були до нього на сто відсотків готові. Що територія була щільно замінована, а так звана
