Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні оприлюднила дані щодо втрат серед цивільного населення з початку повномасштабного вторгнення російської федерації. Станом на 31 січня 2026 року внаслідок збройної агресії загинули щонайменше 15 172 цивільних, ще 41 378 осіб отримали поранення. Організація наголошує, що реальна кількість жертв може бути значно вищою від офіційно підтверджених цифр.
Різке зростання кількості жертв серед цивільних у 2025 роціЗа інформацією місії, у 2025 році внаслідок бойових дій загинули щонайменше 2 526 мирних жителів та 12 162 були поранені. Це на 31% більше, ніж у 2024 році, і на 70% перевищує показники 2023 року. Особливе занепокоєння викликає різке збільшення використання далекобійної зброї, зокрема ракет і баражувальних боєприпасів, через які у 2025 році зафіксовано 35% усіх жертв серед цивільного населення — 686 загиблих і 4 451 поранений, що на 66% більше порівняно з попереднім роком. Водночас кількість жертв від атак безпілотників малої дальності у прифронтових регіонах зросла на 121%.
Найбільше постраждали прифронтові райони — на них припадає 63% усіх втрат 2025 року (9 272 особи).
Системні удари по енергетичній інфраструктурі та наслідки для населенняООН звертає увагу на тяжкі наслідки для цивільного населення через систематичні атаки російської федерації на енергетичну інфраструктуру. Внаслідок окупації та масштабних руйнувань Україна втратила понад половину своїх енергетичних потужностей, маючи на початок 2026 року лише 11 ГВт генерації з необхідних 18 ГВт у зимовий період пікового споживання. Це призвело до тривалих відключень електроенергії: світло було лише кілька годин на добу, а іноді його не було по декілька днів поспіль.
Російські війська продовжують атакувати міста та об'єкти цивільної інфраструктури всієї України різними видами озброєння: ударними безпілотниками, ракетами, коригованими авіабомбами і реактивними системами залпового вогню.
«Обстріли систем життєзабезпечення населення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги й інших необхідних умов для життя є ознакою геноцидних дій».Міжнародні організації та українська влада розцінюють такі дії як воєнні злочини та підкреслюють їхню цілеспрямованість.
Вказується на численні прояви геноцидних дій: оголошення намірів щодо знищення українців, публічні заклики до насильства, переслідування та ліквідація людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях, депортація дітей, знищення української культури та освіти.
Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, ухвалена у 1948 році, визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Країни-учасниці, а їх на сьогодні 149, зобов’язані запобігати таким злочинам і карати винних як у воєнний, так і в мирний час.
Попри численні докази, керівництво росії заперечує здійснення цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, а також загибель цивільних, руйнування лікарень, шкіл, дитсадків, енергетичних та водозабезпечувальних об'єктів.
