Громади Вінниччини вкотре сколихнули трагічні звістки. Стало відомо про загибель ще сімох захисників: Сергія Подгорного, Олександра Обополова, Олега Смучинського, Ігоря Шимончука, Валерія Баранова, Олексія Толмачова та Володимира Черниша, повідомляє I-VIN.INFО.
Барська міська рада повідомила, що після проведення ДНК-експертизи, офіційно підтвердили загибель Подгорного Сергія Івановича, 1972 року народження, жителя міста Бар.
Сергій служив стрільцем-помічником гранатометника 2 мотопіхотного відділення в/ч А2896. Він був у найгарячіших точках. Його життя обірвалося 30 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Пушкіне Покровського району Донецької області.
Колектив Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського в скорботі. Загинув захисник України Олександр Обополов.
Олександр навчався в університеті у 2008–2013 роках. Здобував спеціальність «Географія. Біологія». Саме тут формувався його професійний шлях, тут він зростав як майбутній педагог. Згодом працював учителем.
Олександр став на захист України й залишався вірним присязі до останнього подиху.
18 лютого 2026 року він загинув під час виконання військового обов’язку.
Хмільницька міська рада повідомила про загибель Олега Смучинського 1980 року народження. До цього захисник вважався зниклим безвісти.
Загинув воїн 17 травня 2024 року, мужньо виконавши військовий обов’язок поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донецької області загинув.
Олег був молодшим сержантом і народився в селі Широка Гребля.
Лука-Мелешківська громада втратила свого земляка. На Харківщині, під час військової служби, помер житель села Пилява, Ігор Шимончук, 1984 року народження.
Він служив у лавах Збройних Сил України гранатометником стрілецького батальйону, з 2022 року боронив країну та гідно виконував свій військовий обов’язок.
Вінниця 24 лютого попрощалася з полеглим захисником України Валерієм Барановим.
Сержант Валерій Баранов став на захист у перші дні повномасштабного російського вторгнення. Загинув воїн 17 лютого під час виконання бойового завдання поблизу міста Лиман Донецької області.
Валерію Володимировичу було 59 років. Він народився 12 серпня 1966 року в селі Вільшанка Крижопільського району.
Після школи вивчився на слюсаря у Вінницькому професійно-технічному училищі №19 (тепер ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг»). Відслужив у армії. Працював на заводі «Маяк» та міських автопарках, де виконував обов’язки газоелектрозварювальника. У шлюбі виростив трьох дітей і дочекався п’ятьох онуків.
Від початку широкомасштабної ворожої агресії Валерій Баранов добровільно долучився до війська. Служив у 120-й окремій бригаді територіальної оборони. Був сержантом стрілецького відділення роти. Брав участь у боях на Харківському та Донецькому напрямках.
Сьогодні, 25-го лютого, Вінниця проводжала у вічність двох воїнів – Олексія Толмачова та Володимира Черниша.
Олексій Толмачов свій бойовий шлях розпочав у 2014-2015 роках в АТО, де захищав Донецький аеропорт. А з початком великої війни знову став на оборону Батьківщини. У званні старшого сержанта Алєкс командував мінометним відділенням 503-го окремого батальйону морської піхоти, відомого як «Борсуки», 38-ї окремої бригади морської піхоти. Брав участь у боях під Авдіївкою, Вугледаром, Кринками та Покровськом.
Олексій Толмачов народився 2 жовтня 1990 року у Маріуполі. Після школи вивчився на газоелектрозварювальника. У цивільному житті працював на заводі «Азовмаш». З початком широкомасштабного вторгнення його дружина та двоє донечок переїхали до Вінниці. На Олексія з війни також чекали батьки та сестра.
Проте загинув воїн у районі Мирнограда 20 серпня 2025 року. Йому назавжди 34.
Володимир Черниш («Монах») став на захист України добровольцем у травні 2022 року. Воював спочатку в 47-й окремій механізованій бригаді, а згодом приєднався до 67-ї окремої механізованої бригади. Пройшов шлях від солдата до сержанта. Брав участь у боях на східному напрямку фронту: від Краматорська та Слов’янська до Покровська та Павлограда. Життя воїна обірвалося 19 лютого. Йому було 46 років.
Народився Володимир Черниш у Вінниці 15 жовтня 1979 року. Закінчив загальноосвітню школу №33, Вінницький технічний фаховий коледж та Вінницький національний технічний університет. Працював на Укртелекомі, а згодом відкрив власний приватний бізнес. Із рідних у Володимира не залишилось нікого. Відтак, справжньою родиною для нього стали побратими.
Читайте також: Інновації та захист дітей: освітні зміни в громадах Вінниччини у 2025 році (частина 2)
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад, www.vmr.gov.ua та www.freepik.com
