«Кожного обміну дуже-дуже хвилююся. Завжди його чекаю. Завжди серце здавлювало. Цей обмін я ніби знала: він буде, не переживай. Вперше я їхала спокійна», — розповіла нам Крістіна, дружина звільненого військовослужбовця.
Родина родом із Бердянського району провели пів року під окупацією росіян, знайшовши можливість виїхати на підконтрольні Україні землі лише у серпні 2022 року.
Вдихнувши вільне повітря, Олександр одразу ж пішов добровольцем до лав Сили територіальної оборони.
У полон він потрапив, перебуваючи на Харківському напрямку. І з того часу — 23 місяці тому — зв’язок із чоловіком зник.
Першу звістку про свого чоловіка Крістіна отримала у травні 2025 року, коли Україна та росія за підсумками стамбульських переговорів провели масштабний обмін «1000 на 1000» людей.
«[Це було] перед моїм Днем народження. Він мене привітав з прийдешнім днем народження, яке мало бути за два дні, через хлопця, який повернувся», — розповіла Крістіна.
Перші ніж зустріти чоловіка, вона тричі приїздила на обміни. Але цього разу, за словами жінки, вона їхала абсолютно спокійною.
«Привіт, зайчику мій» — перші слова,
які за майже два роки Крістіна почула від Олександра. Чоловік подзвонив тільки-но після перетину кордону. Поки автобуси зі звільненими з полону захисниками рухалися вглиб України Крістіна, у колі десятків інших жінок, з тривогою очікувала момент возз’єднання.
Крістіна та Олександр мають двійко дітей — сина та доньку. Перший відеодзвінок дітям не мину без сліз.
«Ви вже такі дорослі. Тато за вами дуже скучив. Не плач доню. Я вас дуже люблю, скоро буду вдома» — каже Олександр.
Далі Олександра та 199 інших звільнених з полону захисників чекає повний медичний огляд, фізична та психологічна реабілітація.
Серед тих, хто повертається з полону 5 березня — захисники Маріуполя, Донеччини, Луганщини, Харківщини, Запоріжжя. Звільнені оборонці Маріуполя пробули в неволі майже чотири роки.
Це є першим етапом великого обміну, про який було домовлено під час перемовин у Женеві. 6 березня очікується повернення ще більшої кількості людей.
