Станом на початок липня 2026 року кампанія системних ударів українських Сил оборони по паливно-енергетичному комплексу країни-агресора вийшла на пікові показники ефективності. Те, що починалося як точкові диверсії, переросло в стратегічну операцію на виснаження, яка демонструє високу точність та нищівний економічний ефект.
Цифри говорять самі за себе: Російська Федерація стрімко втрачає контроль над власним паливним ринком.
Рекордний простій: Цифри та масштаби руйнуваньГоловним маркером успіху української стратегії став рекордний простій виробничих потужностей Внаслідок регулярних та глибоких рейдів БПЛА наразі виведено з ладу 42,74% від загальної проєктної потужності нафтопереробки РФ. Фактично, майже половина паливної інфраструктури ворога або повністю зупинена, або працює в аварійному режимі.
Динаміка останнього місяця вражає своєю інтенсивністю:
- Масштаб уражень: Протягом останніх 30 днів успішно атаковано 8 великих нафтопереробних заводів Системність ударів не дозволяє ворогу перекидати засоби ППО чи маневрувати резервами.
- Знищення логістичного резерву: Ліквідовано або критично пошкоджено
понад 60 РВС (резервуарів вертикальних сталевих). Це б’є по здатності накопичувати та зберігати паливо.
Економічне піке: 13,5 мільярдів доларів чистого збиткуНафтова галузь завжди була головним донором російського військового бюджету. Проте за останній рік (починаючи з серпня 2025 року) тренд розвернувся на 180 градусів.
Сумарні збитки нафтогазового сектору РФ від українських атак сягнули астрономічної цифри — 13,5 млрд доларів США У цю суму входять не лише знищена сировина та зруйновані ректифікаційні колони, а й колосальні недоотримані прибутки від експорту, який агресор змушений обмежувати для внутрішнього порятунку.
Наслідки для Кремля: Криза, яку неможливо «загасити»Системний тиск Сил оборони сформував для Росії комплексне технологічне та логістичне цунамі:
- Паливна криза всередині країни. Гострий дефіцит бензину та дизельного палива вже відчувається в аграрних регіонах та логістичних хабах.
Ціни на біржах б’ють історичні рекорди, а уряд РФ судорожно продовжує заборони на експорт палива.
- Вимушене скорочення видобутку. Нафту немає де переробляти і ніде зберігати (через знищені РВС). Як наслідок — російські компанії змушені консервувати свердловини. Для багатьох сибірських родовищ це критично, адже відновити їх технологічно складно та дорого.
- Технологічний тупик. Терміни ремонтів пошкоджених установок постійно переносяться на невизначений термін. Головна причина — жорсткий дефіцит західних запчастин та унікального обладнання через санкції. Російське «імпортозаміщення» виявилося безсилим проти руйнувань високовартісних крекінг-центрів.
