Росія розширює тюремну інфраструктуру і до 2035 року збирається побудувати сім великих установ нового типу. Одна з них з'явиться на окупованій частині Херсонської області. Паралельно ФСВП розгортає мережу колоній на захопленій частині Запорізької області — зокрема в Мелітополі та Мелітопольському районі.
Нову редакцію федеральної програми «Розвиток кримінально-виконавчої системи (2018–2035 роки)» було затверджено російським урядом 20 серпня 2026 року. Вона передбачає будівництво семи установ об'єднаного типу, які російські ЗМІ вже називають «супертюрмами».
У самому Мелітополі будівництво такого комплексу федеральною програмою не передбачено. Але Росія одночасно включає установи на окупованій території до власної системи ФСВП. На захопленій частині Запорізької області вже створено виправні колонії, зокрема в Мелітополі, Бердянську та Мелітопольському районі.
Понад 20 тисяч місць у нових комплексах Сім мультирежимних установ включатимуть приміщення СІЗО на 5380 осіб та ізольовані ділянки виправних колоній загальною місткістю 15 120 осіб.
Окремо заплановано будівництво та реконструкцію шести слідчих ізоляторів на 8366 місць і п'яти режимних корпусів ще на 1467 місць.
До програми також увійшли п'ять гуртожитків на 900 осіб, лікувальний корпус, два будинки дитини, виправний центр та інші об'єкти.
Мультирежимні комплекси мають з'явитися в Калузькій, Астраханській і Тюменській областях, Татарстані, Бурятії, Забайкальському краї та на окупованій території Херсонської області. Більшість розраховано приблизно на 3 тисячі ув'язнених, херсонський об'єкт — на 2,5 тисячі. Перші комплекси планують відкрити в Татарстані до 2030 року та Калузькій області до 2031-го, решту — до 2035 року.
ФСВП уже розгортає систему на Мелітопольщині На окупованих територіях Росія не починає будівництво тюремної системи з нуля. Існуючі установи включають до структури ФСВП і переводять на російські правила роботи.
Ще у 2024 році РІА Південь встановив імена керівників створених окупантами виправних колоній «Виправна колонія №1 УФСВП по Запорізькій області» розташована в Мелітополі, «колонією №2» стала захоплена Бердянська виправна колонія №77, а на базі колишнього Веселівського виправного центру №8 у селі Озерне Мелітопольського району росіяни створили «виправну колонію №3».
Таким чином, йдеться вже не про тимчасові місця утримання, що виникли після захоплення регіону у 2022 році, а про постійну пенітенціарну інфраструктуру.
Російська ФСВП пояснює масштабне будівництво необхідністю поліпшити умови утримання ув'язнених: забезпечити медичну допомогу, освіту, роботу та можливість підтримувати контакти з родичами. Нові комплекси обіцяють оснащувати сучасними інженерними системами та IT-технологіями.
Однак дані міжнародних організацій про поводження з українцями в російському ув'язненні суттєво відрізняються від офіційних заяв про «гуманні умови».
ООН: тортури застосовуються широко і систематично У вересні 2025 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини опублікувало окрему доповідь про поводження з українськими цивільними особами в російському ув'язненні.
Більшість із 215 звільнених цивільних, опитаних ООН із червня 2023 року, повідомили про побиття, катування електричним струмом, імітації страти, тривале перебування в болісних позах, погрози вбивством і сексуалізоване насильство.
ООН дійшла висновку, що тортури та жорстоке поводження з українськими цивільними затриманими застосовувалися російською владою широко і систематично.
Міжнародні спостерігачі також фіксували утримання цивільних у неофіційних місцях — приватних будинках, підвалах, гаражах, колишніх адміністративних та офісних будівлях. Подібну систему після окупації було створено і в Мелітополі.
Понад десять катівень в одному Мелітополі Ще в листопаді 2024 року РІА Південь на підставі інтерв'ю з колишніми цивільними полоненими склав карту місць незаконного утримання людей у Мелітополі та його околицях. Редакції було відомо про понад десять таких об'єктів.
Людей утримували в ІТТ колишнього міського відділу поліції на вулиці Гетьманській, будівлі колишнього шостого відділу, приміщеннях військкомату, колишньому психоневрологічному диспансері, на території підприємств та в інших захоплених будівлях.
Одна зі звільнених жінок розповідала РІА Південь, що її утримували у величезному складському приміщенні без вікон, серед сміття та щурів. Замість туалету використовували обрізані пляшки, а на допити її водили до сусідньої адміністративної будівлі.
Інші колишні полонені розповідали про катування електричним струмом, побиття, обливання холодною водою,
утримання в розпечених на сонці металевих контейнерах та імітації розстрілу. Частину затриманих згодом перевозили до ізоляторів Веселівського, Якимівського та Приазовського районів.
Читайте також: Пекло в російській глибинці — куди журналістів, активістів і жителів Мелітополя відправляють відбувати «покарання» Ірина Левченко та Вікторія Рощина Через цю систему пройшли й українські журналістки Ірина Левченко та Вікторія Рощина.
Мелітопольську журналістку Ірину Левченко разом із чоловіком Олександром російські силовики затримали у травні 2023 року. Чоловіка пізніше звільнили, а сама журналістка провела в ув'язненні понад три роки. У вересні 2026 року окупаційний «Запорізький обласний суд» засудив її до 15 років колонії за звинуваченням у «шпигунстві».
Пізніше Левченко розповіла, що під час ув'язнення зустріла в одній із таємних катівень Мелітополя журналістку Вікторію Рощину.
Рощина приїхала на окуповану територію у 2023 році, зокрема для розслідування системи незаконного утримання українців, після чого сама опинилася в російському полоні. Її утримували в Мелітополі,
потім вивезли до Росії. У 2024 році стало відомо про смерть журналістки в ув'язненні.
Після повернення тіла в Україну експертизи виявили численні ушкодження. Українське слідство розглядає їх як свідчення катувань. У травні 2026 року слідчі детально відновили маршрут Рощиної від катівень Мелітополя до російських місць ув'язнення.
Від незаконних місць ув'язнення — до системи ФСВП Після захоплення Мелітополя людей утримували в підвалах, гаражах, відділеннях поліції, на підприємствах та в інших непристосованих приміщеннях. Потім Росія поширила на окуповану територію власне кримінальне законодавство, з'явилися кримінальні справи, підконтрольні суди та багаторічні терміни ув'язнення.
Лише за останні місяці такі суди винесли цілу серію вироків жителям Мелітополя. У серпні мелітопольця засудили до 24 років колонії суворого режиму за звинуваченнями в «державній зраді», участі в «терористичному співтоваристві» та зберіганні вибухівки. Іншу жительку міста Інну Ткаченко засудили до 13 років колонії за статтею про «шпигунство»
Читайте також: Окупаційний суд засудив викраденого жителя Мелітополя до 13 років колонії Наступним етапом стає остаточне включення захоплених територій до постійної інфраструктури ФСВП — із колоніями, СІЗО, адміністраціями та штатами співробітників.
Саме застосування російського кримінального законодавства на окупованій території України ООН вважає порушенням норм міжнародного гуманітарного права. Управління Верховного комісара вказує, що держава-окупант зобов'язана зберігати чинне законодавство окупованої території, за винятком суворо визначених міжнародним правом випадків.
Росія тим часом не лише виносить жителям окупованих територій вироки за власним кримінальним кодексом, а й створює тут установи, в яких ці терміни доведеться відбувати. У Мелітополі така інфраструктура вже існує, а нова федеральна програма показує, що її розвиток розрахований на роки.
```
