Що відомо про долю міського голови Херсона, який уже чотири з половиною роки перебуває в російському полоні, чому росіяни неохоче його обмінюють і чи може це мати політичне підґрунтя.
Про це йдеться у матеріалі hromadske.
«Підніміть руки, чи є тут грузини? „Азовці“? Мер Херсона?» — російські наглядачі оглядали кілька десятків нещодавно прибулих українських полонених із мішками на головах, виділяючи для себе «особливо статусних». Потім їх ставили на коліна й з особливою жорстокістю — руками, ногами, кийками, електрошокерами, нацьковуючи собак — били протягом трьох годин. Серед них був міський голова Херсона Ігор Колихаєв, — йдеться у публікації.
За словами опитаних виданням свідків, це було на початку вересня 2024 року — так зване «прийняття» у СІЗО №3 міста Кізел Пермського краю РФ. У тому самому СІЗО, де після тортур у тому ж вересні 2024 року загинули журналістка Вікторія Рощина та міський голова Дніпрорудного Євген Матвєєв, уточнює «Громадське».
Син Ігоря Колихаєва понад рік тому говорив про критичний стан здоров’я батька та про нібито байдужість державних органів до його звільнення.
Тепер він уже почав публічно звертатися до президента, натякаючи, що «хтось заважає поверненню батька».
За словами радниці Колихаєва, його затримали представники Росгвардії та ФСБ 28 червня 2022 року — через два місяці після того, як російські військові захопили будівлю Херсонської міськради та поставили свого «мера». Колихаєв до останнього продовжував працювати дистанційно. Майже чотири місяці він фактично забезпечував життєдіяльність міста.
За кілька днів до того, як Колихяєва викрали окупанти, новопризначений «мер» запрошував його обговорити «організацію майбутньої взаємодії», а за відмову погрожував арештом. Колихаєв, як писала його радниця, на зустріч не пішов.
«Росіяни дуже хотіли, щоб він з ними працював, бо він мав дуже високу підтримку серед людей. Батько чітко сказав, що ні співпрацювати [з окупантами], ні просувати їхні наративи не буде. Він звітував Києву і підкорявся їхнім вказівкам. Хоча з початку окупації він чекав на інструкції, які надійшли лише у квітні», — каже син міського голови Святослав Колихаєв.
У 2023 році Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив його статус полоненого.
«Хлопці розповідали, що, коли його завели до камери після „прийняття“, він був таким самим синім, як і „азовці“. Про нього всі відгукувалися добре. Я був із ним у сусідній камері», — каже морський піхотинець Євген Горох, звільнений із полону в травні цього року.
Колишні військовополонені кажуть: попри постійні побиття, перед противником херсонський міський голова не поступався.
«Під час ранкової перевірки його часто запитували на кшталт: „Чому ти тут? За що тебе забрали?“. Він відповідав: „Тому що відмовився співпрацювати з вами“. Навіть коли били, він так відповідав», — каже Максим Ковтун, якого разом із Колихаєвим у вересні 2024 року етапували з Таганрога. Два місяці він перебував із ним в одній камері.
«Нас усіх вивели й почали кожного запитувати, чи хочемо ми отримати російський паспорт, залишитися в Росії (тебе б’ють і запитують). Ігор Вікторович відповідав, що він українець, що любить свою державу й хоче повернутися назад в Україну», — додає військовий медик і Герой України Віктор Івчук, який також у 2024 році дев’ять днів перебував із Колихаєвим в одній камері.
Тоді, каже Івчук, через те, що їх били й змушували постійно стояти на ногах, у Колихаєва виникли проблеми з лівою ногою.
Його нога набрякала й гнила. Температура підвищувалася, ногу починало розпирати. Як вони казали — ця хвороба називається «рожа».
«Прізвище Колихаєва заборонили згадувати»Син Ігоря Колихаєва у публічному зверненні до президента просив з’ясувати, «хто або що заважає» поверненню батька. Через чотири з половиною роки полону син упевнений, що питання його звільнення нібито блокується на державному рівні.
«Усі ці роки я писав сотні офіційних звернень і листів до СБУ, Координаційного штабу, омбудсмена, президента. І я добре розумію, що президент не відповість. Але я вже не знаю, що ще можу сьогодні зробити. Я отримав купу обіцянок, повне ігнорування та розуміння, що процес не просто не рухається, а саботується», — каже Святослав Колихаєв.
На прохання пояснити, у чому він бачить саботаж, якщо звільнення з полону залежить не стільки від української, скільки від російської сторони, син заявив про нібито погрози тим, хто намагався допомогти родині,
та ігнорування з боку державних структур.
«Наприклад, коли в травні в Офісі омбудсмена говорили, що його внесли до списків [на обмін], а два тижні тому на зустрічі з Лубінцем [уповноваженим ВР з прав людини — ред.] ми з’ясували, що ніхто нічого не вносив.
І ми вже починаємо не вірити загальним фразам, що росіяни не віддають. Коли я знаю не одну людину, якій просто забороняли згадувати прізвище Колихаєва, а то й прямо казали: не буде роботи», — зазначає Святослав Колихаєв.
Він побоюється, що батько не повернеться з полону.
«Мені багато людей казали, що просто боялися написати щось про Ігоря [Колихаєва], щоб у них не було проблем. Тобто є відчуття, що його „списали“. Очевидно, він дуже багато знав. Бо досі про Херсон не говорять: як туди зайшли, чому, хто здав, хто не здав…» — каже голова Асоціації фермерів Херсонщини Віктор Гордієнко, який також записав звернення до президента.
У Коордштабі виданню повідомили, що питання повернення Ігоря Колихаєва перебуває на розгляді переговорної групи і робота над ним не припинялася.
