Корпус «Хартія» провів комплексну підземну контрнаступальну операцію «Велес», під час якої українські військові просунулися на 10–15 кілометрів газогонами та витіснили російські сили.
Російські військові використовували газогони для проникнення в ліси на північ від Куп’янська та подальшого просування до міста. У відповідь бійці «Хартії» провели операцію безпосередньо під землею — зі зустрічними боями, фланговими атаками та блокуванням ворожих груп. Під час підземних боїв було знищено понад 100 окупантів, ще понад 30 взято в полон. Про особливості операції «Велес», її результати та умови роботи військових під землею в ефірі Армія FM розповів пресофіцер корпусу «Хартія» Володимир Дегтярьов.
— «Хартія» показала кадри підземної операції «Велес», яку називають першою у світі комплексною підземною контрнаступальною операцією. У чому її унікальність і яку мету ставили перед військовими?
— Це, ймовірно, перша у світі контрнаступальна підземна операція, де не просто використовували тунелі чи газогони для переміщення людей і засобів, а безпосередньо вели підземні та зустрічні бої.
Вперше відбувалися флангові атаки. Бійці корпусу «Хартія» просунулися від 10 до 15 кілометрів під землею у зустрічних боях і відштовхнули росіян, які використовували газогін для інфільтрації в ліси на північ від Куп’янська та подальшого просування до міста.
— Як виник задум провести контрнаступальну операцію під землею?
— Треба йти до ворога там, де він є. У певний момент командування корпусу зрозуміло, що просто перекривати та блокувати тунелі неефективно. Росіяни обкопували зруйновані ділянки, врізалися в трубу знову і продовжували рух.
На окремих ділянках у трубі було до 10 виходів на поверхню. Тримати в повітрі стільки дронів лише заради спостереження було дуже ресурсозатратно. Тому стало зрозуміло, що треба не просто контролювати трубу з повітря, а забирати її та повертати назад.
Цікаво, що ці труби є власністю «Нафтогазу», а Росія фактично використовує їх для того, щоб нести в Україну смерть. Корпус повертає їх назад.
— Які результати операції «Велес» уже можна розкривати?
— Тільки в підземних боях було знищено понад сотню окупантів, ще понад 30 взято в полон.
Це значна цифра, якщо враховувати специфіку цих тунелів.
Щоб слухачі могли уявити умови: газогони проходять на глибині 2–4 метрів під землею, їхній діаметр — близько метра — метра двадцяти. Це не великі тунелі, а вузькі компактні труби, в яких і відбуваються бої.
Завдяки грамотному плануванню та складним технологічним рішенням нам вдалося заблокувати десятки росіян і примусити їх здатися шляхом переговорів. Можна сказати, що ми відкрили свою Куп’янську школу переговорів за зразком Гарвардської.
— Що полонені розповідали про свої завдання та ситуацію у підрозділах?
— Це переважно люди, які підписали контракт із Міністерством оборони Росії, щоб уникнути тюрми. Їхні завдання були доволі простими: пройти трубою, вийти на поверхню, добігти до найближчого лісу, окопатися і чекати, поки дроном підвезуть якийсь запас.
На інших ділянках вони мали облаштовувати барикади в тунелі, викопувати позиції або працювати провідниками, заводячи штурмові групи.
Напевно, найбільше кидається в очі їхня повна, як кажуть наші бійці, безхребетність. Навіть після того, як вони потрапили в оточення,
більше місяця, поки повністю не закінчилася їжа, сиділи й чекали на команду свого командування та дозвіл здатися в полон.
— Чи були під час операції епізоди, які особливо запам’яталися військовим?
— Епізодів було багато, адже операція тривала місяцями — від початку цього року. Ми починаємо говорити про неї лише зараз. Думаю, у наступні тижні будемо поступово розповідати й показувати героїв цієї операції. Це наші інженери, сапери, бійці, командири та сержанти, які проводять ці бої й планують операцію.
У трубі воюють усі. Там бували всі командири — аж до командира корпусу, начальника штабу та заступників. Вони заходили туди, щоб краще розуміти умови, в яких виконуються ці завдання.
Найцікавіші історії пов’язані із взяттям у полон або вогневим ураженням, коли ми використовували важке озброєння, зокрема великокаліберні кулемети та гранатомети.
— Як були споряджені українські військові для боїв у трубі?
— Для нас життя бійців — найвищий пріоритет. Рух під землею складний психологічно й фізично, але водночас безпечніший, ніж пересування поверхнею, де на тебе полюють дрони і під ногами можуть бути протипіхотні міни. Тут ворог, фактично, лише перед тобою.
Окрім засобів персонального захисту, використовували протигази, кисневі маски та засоби захисту слуху. Коли в трубі працює важке озброєння, це не лише психологічний, а й фізичний вплив на барабанні перетинки. Важливо, щоб люди були захищені.
Тому це складна технологічно-наукова історія.
— Чи очікували росіяни такої підземної контрнаступальної операції?
— Бої під землею тривають уже місяці, тому очевидно, що в якийсь момент вони про це дізналися і намагалися вживати певних заходів, щоправда, безуспішно. На початку в нас дійсно був елемент несподіванки та операційної тиші.
