Не встигла Україна адаптуватися до російських реактивних дронів, як росіяни збільшують випуск іншої зброї – малогабаритних крилатих ракет.
Зовні вони нагадують зменшені версії крилатих ракет, як-от Х-101 чи "Калибр". Всередині мають ті самі компоненти та бойові частини, що й далекобійні безпілотники.
Дрони стають дедалі схожішими на ракети, а ракети – на дрони, тому провести чітку межу між ними доволі складно. Проте цей новий етап розвитку ворожих далекобійних засобів ураження становить значно більшу загрозу через їхню головну перевагу – вищу швидкість.
За інформацією "РБК-Україна", росіяни планують наступного року виготовити 14 тисяч малих крилатих ракет, які можуть літати зі швидкістю понад 600 км/год. Крім них, росіяни збираються виробляти й інші ракети.
Українське ППО і досі вчиться протидіяти реактивним дронам. І хоча її ефективність зростає та минулого місяця сягнула 66%, Україні потрібно терміново готуватися до нової загрози, щоб не повторити помилок, допущених під час протидії реактивним дронам.
"Оборонка" розповідає, яку небезпеку становлять російські малі крилаті ракети та що може зробити Україна.
Залишки "Герани-5" "Оборонка" Малогабаритна крилата ракета Як не дивно, концепцію малих крилатих ракет уперше почали перевіряти не в Росії, а в Україні, принаймні публічно. У 2024 році Президент Зеленський представив "Паляницю", а згодом були представлені "Пекло" та "Барс". Цю зброю назвали "дронами-ракетами". І хоча назву швидко забули, сама концепція виявилася напрочуд привабливою.
Річ у тім, що класичні крилаті ракети, як-от Х-101 чи Storm Shadow, – надзвичайно складні вироби.
Найскладніший їхній компонент – двигун, який має розганяти ракету масою в кілька тонн до швидкості близько 1000 км/год. Щоб влучити в ціль, крилаті ракети використовують різні навігаційні системи: від супутникових та інерційних до оптичних та радіолокаційних, які порівнюють рельєф під ракетою із закладеною в пам'ять мапою. Для зниження помітності в ракетах часто використовують композитні матеріали, а для протидії ППО інтегрують засоби РЕБ та теплові пастки.
"Пекло" Скриншот із відео Президента Володимира Зеленського Малі крилаті ракети не мають такої складності. Як і сучасні "діпстрайк"-дрони,
вони покладаються на доступні та масові комерційні рішення.
Замість великих турбореактивних двигунів у них встановлюють невеликі реактивні двигуни для авіамоделювання вартістю до 40 тисяч доларів. Замість компонентів власного виробництва за військовими стандартами – цивільна електроніка, яку може купити чи не будь-хто в інтернеті. А бойові частини до них тотожні бойовим частинам ударних дронів.
Усі перелічені деталі так само властиві також реактивним дронам. Тому поділ на реактивний дрон і малу крилату ракету значною мірою умовний, адже залежить від можливостей засобу та його візуальної схожості з класичними крилатими ракетами.
Для військових різниця полягає в можливостях, які дає засіб. Замість однієї великої і потужної крилатої ракети вартістю $2 млн військові отримують десяток малих і слабших ракет, кожна з яких коштує сотні тисяч доларів.
Попри низьку вартість і меншу бойову частину такі ракети зберігають характеристики звичайних КР: швидкість від 600 км/год, високу маневреність і можливість літати на низьких висотах до 200 метрів.
Саме на ці можливості росіяни зараз і покладаються.
Використання реактивних "Гераней" показало проблеми протидії їм. Завдяки швидкості 500 км/год і можливості літати на висоті від 200 до 6000 метрів такі цілі дуже важко виявити та збити. Про складність збиття реактивних дронів "Оборонка" розповідала в окремому матеріалі.
Малі крилаті ракети завдяки ще більшій швидкості та маневреності стають навіть складнішими цілями.
"Герань-4" в об'єктиві перехоплювача Фото з відкритих джерел Висококонкурентний ринок Потреба у створенні подібного засобу спричинила непритаманну Росії конкуренцію на оборонному ринку.
"Зараз ми бачимо, як великі компанії конкурують за принципом доступних в них ресурсів. Тобто що можемо, те й робимо. Це для повноцінних крилатих ракет потрібні великі турбореактивні двигуни, виробництво яких обмежено технічно.
Натомість тут ми бачимо "мобілізаційну" версію крилатої ракети, де використовуються авіамодельні двигуни китайського чи російського виробництва. Вони менші, не такі потужні, але доступні для виробництва великими партіями", – пояснює "Оборонці" старший науковий співробітник CEPA та Saratoga Foundation Павло Лузін.
Одним із перших у цьому напрямку почав працювати завод "Кронштадт". Після 2021 року він спеціалізувався на виробництві розвідувально-ударних дронів "Орион". У 2025 році стало відомо про його причетність до виробництва малих крилатих ракет "Бандероль", які росіяни почали регулярно застосовувати проти України у 2026 році.
Крилата ракета "Бандероль" Фото з відкритих джерел Проте воєнні замовлення не врятували "Кронштадт" від скрутного фінансового становища. У 2023 році проти заводу подали позови на 1,5 млрд руб., а через український удар по підприємству у 2025 році, за словами його представника, на виробництві "совсем все встало". У 2026 році стало відомо, що завод отримав нового власника, який покладається на довгострокові цивільні контракти.
Паралельно у ЗМІ з посиланням на розвідку з'явилася назва невідомої крилатої ракети – "Дань-Т". За словами заступника начальника ГУР МО генерал-майора Вадима Скібіцького, одним із завдань цієї ракети є перехід на російську компонентну базу.
На фотографіях, які з'явилися згодом, нова ракета підозріло нагадувала "Бандероль".
Обидві мають бойову частину до 130 кг, крейсерську швидкість 500 км/год і дальність 450-500 км. Обидві запускаються як із наземних пускових установок, так і з повітря: з "Орионов", гелікоптерів Ми-28 та літаків Су-25/30/34/35.
Водночас виробником цієї ракети називали не "Кронштадт", а "Ростех". Цілком ймовірно, що під час зміни власника "Кронштадт" міг продати технологію виробництва "Бандеролей" "Ростеху". На користь цієї версії свідчать кілька фактів.
Раніше на "Мілітарному" з'являлося повідомлення, що Повітряно-космічні сили РФ розглядають можливість переходу виключно на "Дань-Т". Однією з причин називали зниження вартості приблизно на 35% порівняно з "Бандероллю".
Інший факт, який натякає на цю версію, – відсутність "Бандероли" на виставках чи медіаподіях, на відміну від "Дань-Т". Саму назву, найімовірніше, обрали для імітації спадковості від дрона-мішені "Дань-М", який насправді не має нічого спільного з "Дань-Т".
Поки невідомо, чи зупинили виробництво "Бандеролей" на "Кронштадте" повністю, чи замовлення досі виконується. Принаймні у зведеннях Повітряних сил України "Бандероль" та "Дань-Т" серед збитих цілей позначаються як однакові ракети.
"Дань-Т" на виставці "Росія-Африка" Military Journal "Дань-Т" не єдина МКР, яку розробляють в "Ростехе". Також в корпорації працюють над концепцією перспективних крилатих ракет для запуску з винищувачів Су-57 – С-71К "Ковёр" та С-71М "Монохром. Уперше росіяни застосували їх наприкінці 2025 року. С-71К має бойову частину 250 кг, дальність до 300 км і швидкість близько 600 км/год. На її основі створили С-71М "Монохром", оснащену системою автономного пошуку цілей.
Фото з відкритих джерел 
Фото з відкритих джерел Окрім "Ростеху", за звання головного виробника малих крилатих ракет в Росії борються і два інші гравці: КТРВ та "Алабуга".
Нещодавно стало відомо про ще одну малу крилату ракету – "Филин". Її виробляє НПО "Молния", що входить до КТРВ. За своїми характеристиками "Филин" схожа на "Дань-Т": вона має максимальну швидкість 800 км/год, дальність 1200 км, а також два варіанти бойової частини – 50 та 100 кг.
"Филин" на пусковій Російський воєнкор Подоляка "Алабуга" після часткового переходу з бензинових "Гераней" на реактивні зараз активно вкладається в розвиток малих крилатих ракет на основі "Герані-5".
Наразі росіяни активно експериментують з конструкцією цієї фактично крилатої ракети.
У першій модернізації двигун "Герані-5" перенесли всередину фюзеляжу, що дозволило покращити аеродинаміку, збільшити дальність і швидкість.
"Герань-5" зі схованим у фюзеляжі двигуном "Дикі Шершні" "Вносячи зміни в конструкцію, росіяни намагаються знайти рішення, як збільшити розмір бойової частини, дальність польоту та швидкість. Фактично зараз реактивні "Шахеди" – це проміжна стадія, яка далі трансформується в крилаті ракети.
При цьому конкуренція не тільки стимулює розвиток окремих ракет, а й диверсифікує виробництво", – розповів "Оборонці" радник Президента України та фахівець із радіотехнологій Сергій Бескрестнов "Флеш" під час брифінгу щодо іноземних компонентів у російській зброї.
Підбита "Герань-5 К5-К" Фото з відкритих джерел А згодом росіяни розробили нову модифікацію – "Герань-5 К5-К". Нова "Герань" отримала іншу форму фюзеляжу, менший розмах крил, внутрішнє розміщення двигуна та бічні повітрозабірники. Це дозволяє їй розганятися до 900 км/год, як звичайній крилатій ракеті типу Х-101.
Крім того, на "Герань-5 К5-К" встановили оптичну систему навігації "Сусанин", яка зменшує вплив РЕБ на ракету.
"Ми бачимо в поганому сенсі для нас конкуренцію серед російських виробників, які мають різні концепції розвитку ударних засобів і застосовують різну комплектну базу. Але вони усі по-своєму ефективні", – каже "Оборонці" уповноважений Президента з питань санкційної політики Владислав Власюк.
Залежність від імпорту Проте висока конкуренція на російському ринку ніяк не зменшує його залежності від іноземних компонентів. Найбільше Росія залежить від Китаю як головного постачальника реактивних двигунів. Вартість одного такого двигуна становить близько $35-40 тисяч, до того ж у них є проблеми з якістю.
Залишки від "Бандероли" та "Дань-Т" "Оборонка" Щоб покращити ситуацію, росіяни намагаються збирати китайські двигуни на власних промислових потужностях. Зокрема, за даними "Оборонки", останні партії реактивних дронів "Герань-4" та "Герань-5" оснащують китайськими реактивними двигунами Telefly TF-TJ2000A, зібраними на потужностях "Алабуги". Через низьку якість китайського виробництва зібрані в Росії двигуни проходять додатковий етап дефектування.
Окрім збирання двигунів із китайських компонентів, росіяни намагаються налагодити й власне виробництво реактивних двигунів. Цим займається компанія "Рейнольдс", що входить до "Ростеху". Двигуни її виробництва R500 уже помічали в крилатих ракетах "Филин", С-71 та "Дань-Т".
Та навіть якщо росіяни зможуть налаштувати власне виробництво двигунів, залежність від іноземних комплектуючих нікуди не дінеться. Як розповів "Оборонці" один із представників ГУР під час брифінгу, російські дрони повністю залежать від іноземних комплектуючих.
"Росіяни відштовхуються від того, що доступно на ринку", – каже представник ГУР.
Чим збивати? Поки росіяни лише у процесі масштабування виробництва малих крилатих ракет. За даними начальника управління комунікацій командування Повітряних сил ЗСУ полковника Юрія Ігната, у жовтні росіяни використали 360 ракет "Бандероль"/"Дань-Т".
Крім них росіяни активно застосовують "Герань-5".
Під час брифінгу щодо використання іноземних компонентів в російських дронах і ракетах радник Президента України та фахівець із радіотехнологій Сергій Бескрестнов "Флеш" розповів "Оборонці",
що росіяни виготовляють близько 700 "Гераней-5" на місяць. Даних щодо темпів виробництва "Филина" або С-71 поки немає.
Наступного року, за даними "РБК-Україна", Росія планує масштабувати виробництво "Дань-Т" до 14 тисяч. Збільшивши їхню кількість, росіяни переслідують одразу кілька цілей.
Окрім нарощування використання швидкої реактивної зброї вони отримують можливість виснажити українські засоби ППО, призначені для перехоплення крилатих ракет, а також зменшують залучення стратегічної авіації до обстрілів.
Тому одним із головних завдань, які зараз стоять перед українськими зброярами, є створення різних засобів, які зможуть збивати не лише реактивні дрони, а й крилаті ракети. При цьому вони мають залишатися дешевими і доступними для виробництва.
Цьогоріч Україна вже представила низку подібних розробок. "Оборонка" розповідала, що на виставці MSPO-2026 українське КБ "Луч" презентувало зенітну ракету РК-19 для ЗРК "Оса" та невелику ракету на базі ПТРК "Бар'єр". Ще одна компанія показала прототип мультикаліберного комплексу "Шершень". До розробки зенітних ракет дедалі активніше залучають і молоді команди.
РК-19 "Оборонка" Крім зенітних ракет для збиття малих крилатих ракет потенційно можуть використовувати й дрони-перехоплювачі. Нині до створення перехоплювачів проти реактивних "Гераней" залучено 22 команди розробників. Скільки з цих перехоплювачів будуть придатними для збиття швидших малогабаритних крилатих ракет, стане відомо у майбутньому.
Натомість жодне з цих рішень саме по собі не спрацює проти нових загроз. Тому Україна має й надалі вдосконалювати власну протиповітряну оборону за рахунок поєднання перехоплювачів, турелей, зенітних гармат, ЗРК та авіації. Західні партнери також можуть допомогти у розробці дешевих засобів перехоплення, тим паче, що деякі з них вже тестуються в Україні.
Залишки "Филина" "Оборонка" Не варто забувати і про важливість ударів по російському виробництву та санкційного тиску. Зважаючи на залежність росіян від іноземних комплектуючих, Україна має працювати над тим, щоб якщо не зупинити постачання компонентів, то принаймні ускладнити та здорожчити його.
