Кримськотатарський ресурсний центр (КРЦ) зібрав на прес-конференції правозахисників, духовних лідерів і представника державної служби, щоб розповісти про тиск Росії на релігійні громади в Криму та на окупованих територіях Херсонської й Запорізької областей.
За даними КРЦ, станом на 2014 рік у Криму діяли 2220 релігійних організацій, а до червня 2026 року їх залишилося майже вдвічі менше. У російських в’язницях і колоніях перебувають 385 політичних в’язнів. Серед них 116 фігурантів справи «Хізб ут-Тахрір» і дев’ятеро фігурантів справи Свідків Єгови, а 113 в’язнів належать до кримськотатарського народу. Учасники дискусії розповіли, як окупаційна влада застосовує російське законодавство на захоплених землях, що сталося з громадами півдня материкової України і які кроки пропонують для захисту ув’язнених.
Релігія як інструмент контролюМодераторка Людмила Коротких, менеджерка КРЦ, нагадала, що право на свободу віри є фундаментальним і належить кожній людині. Росія, зайшовши до Криму у 2014 році, взяла під контроль інформаційний простір, а контроль поширився на думки й переконання людей.
Після вторгнення 2022 року Москва перенесла відпрацьовані практики на нові окуповані території півдня України.
Першими під удар потрапили кримські татари, корінний народ України, більшість якого сповідує іслам. Їм висувають звинувачення в тероризмі через нібито причетність до партії «Хізб ут-Тахрір». Православна церква України та інші громади теж зазнали масових переслідувань. За словами Коротких, це системна практика, яка охоплює і окремих людей, і цілі громади та створює на півострові атмосферу страху.
Ескендер Барієв, голова правління КРЦ і член Меджлісу кримськотатарського народу, розпочав із застереження щодо повноти даних. Центр збирає інформацію з власних джерел, за допомогою контент-аналізу та аналізу відкритих даних і верифікує її. «Повну інформацію ми дізнаємося тільки після деокупації», — сказав він і нагадав про Бучу, Ірпінь та Ізюм, де після звільнення знайшли докази, невідомі раніше.
Причиною всіх злочинів на тимчасово окупованих територіях Барієв назвав саму окупацію. «Хізб ут-Тахрір», Свідки Єгови та низка інших організацій заборонені в Росії,
і окупаційна влада відкриває справи проти людей, яких пов’язує з ними, а також проти віруючих, які жодного стосунку до цих структур не мають. На думку Барієва, такі справи мають витіснити корінний народ, який із перших днів окупації продемонстрував проукраїнську позицію. В Україні між релігійними групами конфліктів ніколи не фіксували. «З’явилися окупанти, і виявляється, що в Криму дуже багато терористів, які несуть загрозу суспільству», — іронічно сказав Барієв.
Справа «Хізб ут-Тахрір» і хвилі затриманьПерші затримання у цій справі почалися в січні 2015 року. Обвинувачення, за словами Барієва, ґрунтуються на свідченнях анонімних свідків, висновках так званих експертів, аудіозаписах релігійних і політичних дискусій та літературі, вилученій під час обшуків. «У росіян є перелік забороненої літератури, і коли проводять обшуки, підкидають її, а потім звинувачують, що люди мають відношення до „Хізб ут-Тахріру“, до Свідків Єгови чи до інших організацій», — розповів він.
Відомо про 99 вироків, усі засуджені перебувають у російських колоніях, і 96 із них належать до кримськотатарського народу.
У слідчих ізоляторах утримують ще 18 фігурантів. Основна стаття, за якою судять, це 205.5 Кримінального кодексу Росії (організація діяльності терористичної організації чи участь у ній). Вона передбачає від 10 до 20 років ув’язнення. До 2018–2019 років вироки становили 7–8 років, а з 2019-го суди почали призначати від 15 до 20.
КРЦ зафіксував 22 хвилі масових затримань за весь період окупації. Ті, хто потрапив за ґрати першими й уже відбув строк, перебувають під адміністративним наглядом до восьми років: не можуть вільно пересуватися Кримом, виїжджати за його межі й повинні регулярно відмічатися в правоохоронних органах. Жоден фігурант справи не потрапив до жодного обміну.
Барієв навів кілька історій. Ленур Халілов, який хворіє на рак четвертої стадії, і Олександр Сізіков, незрячий інвалід першої групи, вийшли на свободу за станом здоров’я, але за кілька місяців суд скасував це рішення, і обох знову етапували до колоній. Нещодавно, 26 жовтня 2026 року, за станом здоров’я звільнили Тофіка Абдулгазієва, і зараз він лікується в Криму. Барієв сподівається, що його історія не повторить долі Халілова і Сізікова.
КРЦ зафіксував сімейні репресії щодо 11 родин, серед яких батько, син і зять, а також троє братів і їхній дядько. У 2025 році в цій справі вперше затримали жінок: четверо перебувають у слідчому ізоляторі, наймолодшій, Насібі Саїдовій, на момент затримання було 19 років. Найстаршому фігуранту, Халілу Мамбетову, виповнився 71 рік. У колонії помер Джеміль Гафаров, якого у 2023 році засудили до 13 років. «Ми неодноразово говорили і попереджали, що він може не витримати перебування в місцях несвободи», — нагадав Барієв.
Дванадцять громадянських журналістів зазнали переслідувань у межах справи. «Це звичайні люди, які не мали ні журналістського досвіду, ні відповідної освіти, але намагалися інформувати міжнародне суспільство про те, що робить Російська Федерація на території Криму», — пояснив Барієв.
Мечеті, школи і підконтрольне духовне управлінняМасові обшуки в мечетях розпочалися у 2015–2016 роках. Барієв пригадав, що під час п’ятничного намазу правоохоронці приїжджали до мечеті в Молодіжному в Сімферополі та до інших мечетей, виводили людей, брали біоматеріали для ДНК-аналізу й вилучали документи.
Окупаційна влада встановила контроль над Духовним управлінням мусульман Криму, яке очолює Еміралі Аблаєв. За словами Барієва, структуру використовують для пропаганди, виправдання війни проти України й під час мобілізації. У 2024–2025 роках спершу провели обшуки, а потім закрили три незалежні від окупантів мусульманські школи.
Свідків Єгови в Криму переслідували 39 осіб: дев’ятеро перебувають у колоніях, 24 під обмеженнями, шестеро вийшли на волю. Церкву євангельських християн-баптистів «Благодать» у Севастополі ліквідував у 2019 році міський суд за позовом Мін’юсту Росії. Окупанти демонтували храм ПЦУ в Євпаторії та закрили церкву в Сімферополі.
Асиміляція, знищення спадщини і тиск на захисниківБарієв виокремив кілька тенденцій. Російський митрополит Тихон видав документ із закликом організувати бесіди з мусульманськими родинами щодо прийняття православ’я. У тексті, за словами Барієва, йдеться про «виховання дітей як синів Святої Русі та справжніх росіян по духу». Будівельні роботи ведуть там, де історично стояла мечеть Менглі Гірея, а на північному узбережжі Криму мусульман позбавляють землі під цвинтарями.
В ув’язненні людям забороняють відправляти обряди. Під час Рамадану їх не пускають дотримуватися посту, а ще, за словами Барієва, «конфіскують Коран арабською мовою і надають свинину в їжу». Адвокатів політв’язнів піддають обшукам і позбавляють ліцензій. «Кримська солідарність» оголосила про припинення діяльності в Криму після присвоєння їй статусу іноземного агента, і цей статус зачіпає й родичів політв’язнів.
З 2025 року окупаційна влада почала позбавляти російського громадянства політв’язнів, яким раніше його насильно надали. Після відбуття покарання вони не зможуть повернутися до Криму. «Вони будуть депортовані в місця, де вони народилися, тобто в місця депортації, у країни Центральної Азії», — сказав Барієв.
Читайте також:
Стратегії для сіл: як громади запозичать досвід ЄС Паралізовані громади ХерсонщиниМодераторка попросила Верховного муфтія Криму Айдера Рустемова розповісти, наскільки політика Росії щодо мусульман інструментальна. Рустемов, голова Духовного управління мусульман Автономної Республіки Крим, розповів про громади, які кримські татари створили на материку після виїзду з півострова,
щоб зберегти релігійну ідентичність. Вони діяли в Мелітополі, Генічеську, Новоолексіївці, Стрілковому, Щасливцевому. «Всі ці шість громад паралізовані», — сказав муфтій.
Він навів історію імама громади в Щасливцевому. Його катували в підвалі в Генічеську через участь у проукраїнському мітингу, змусили підписати документ про співпрацю, і згодом він виїхав в Україну та розповів про пережите. «Не всі імами, на жаль, готові свідчити про те, через що вони пройшли», — пояснив Рустемов. Керівники громад у селі Чокрак та ще одного населеного пункту відмовляються давати показання, бо там залишилися родичі.
У жовтні 2022 року російські медіа оголосили про створення муфтіяту «Малоросії», який очолив кримський татарин. «Вони прикриваються чинником національним», — сказав Рустемов. Він пояснив, що кримськотатарський склад керівництва має створити враження підтримки проєкту мусульманами. Для Росії релігія, культура й національність — лише знаряддя. «Будь-який чинник, будь-то релігія, будь-то культура, будь-то національність, це просто інструмент, щоб запустити оцей маховик і далі йти,
захоплювати, окуповувати, знищувати», — підсумував муфтій.
Православна церква УкраїниАндрій Щекун, уповноважений представник Кримської єпархії ПЦУ, виступив онлайн. Він назвав війну геноцидною. Окупантів, за його словами, цікавлять території, і «їм потрібно стерти українську національну ідентичність». Щекун розповів, що 9 березня 2014 року його разом з Анатолієм Ковальським викрали й катували так звані «самооборона Криму» разом зі спецслужбами Росії. «У підвалі з нас, у першу чергу, зірвали хрестики», — згадав він.
За словами Щекуна, митрополит Климент не погодився на співпрацю зі спецслужбами, хоч йому пропонували поїхати до Москви й підписати певні угоди. «Владика Климент все-таки мав силу волі й не пішов на співпрацю», — сказав він. Нові жертви репресій — літні парафіяни. Володимир Ананьєв, 77-річний громадський діяч, отримав 18 років суворого режиму. Олегові Приходьку ФСБ заборонило бути присутнім на судах і спілкуватися з митрополитом.
У Євпаторії знищили храм, що є пам’яткою культурної спадщини. Настоятель, отець Ярослав, під тиском ФСБ мусив утікати з родиною й нині живе у Львові.
У травні 2023 року окупанти захопили кафедральний собор святих Володимира та Ольги в Сімферополі, виламали двері, пограбували ікони й викинули громаду на вулицю. Митрополит оголосив про призупинення діяльності єпархії. «Це говорить не про ліквідацію, ми це однозначно спростовуємо, а про призупинення діяльності єпархії», — наголосив Щекун.
ПЦУ документує кожен факт і працює з прокуратурою АРК та Головним управлінням СБУ в АРК. За словами Щекуна, вдалося верифікувати 18 прокурорів і суддів, відкрити кримінальні провадження щодо кожного з них, а указом президента запровадили санкції проти цих осіб. Щекун запропонував розглядати кожен випадок у міжнародних інстанціях. «Кожне захоплення храму, кожне викрадення вірянина має ставати предметом розгляду в ООН, ОБСЄ, на рівні Міжнародного кримінального суду», — сказав він. Ще він запропонував створити міжнародний механізм звільнення цивільних бранців за участі нейтральних держав і релігійних лідерів. «Росія чутлива до релігійного реноме на міжнародній арені», — пояснив Щекун. Підтримка держави, за його оцінкою, поки «дуже-дуже слабка»:
Ананьєва підтримують переважно громадськість і правозахисні організації.
Протестантські громади під окупацієюМихайло Брицин, пастор церкви «Благодать» і директор департаменту релігійної свободи Місії «Євразія», вважає, що агресія Росії має ознаки релігійного геноциду, бо весь релігійний ландшафт на окупованих територіях захищається лише на користь Російської православної церкви. Спершу окупанти намагалися залучити церкви на свій бік, а потім перейшли до залякувань, арештів і тортур. «До нас прийшли військові з автоматами, а священники з аргументами не прийшли», — сказав Брицин. Більшість священників і пасторів депортували.
Брицин працює над проєктом «Книга пам’яті війни», у якому зібрано 62 історії загиблих служителів усіх конфесій. «Це сто відсотків цивільні люди. Ці люди не були мобілізовані, не йшли добровільно воювати», — підкреслив він. Пастор із Бердянська Віктор Бондаренко отримав 22 роки за тероризм, а молодіжна служителька Маргарита Харенко 20 років. «Все, що вибито під тортурами, не може бути юридичним підґрунтям для того, щоб засуджувати людей»,
— наголосив Брицин.
Перереєстрацію громад на окупованих територіях він назвав картинкою для зовнішнього світу. Лише в Мелітополі конфіскували 15 церковних будівель, і перереєстровані церкви їх не повернули. «Реєстрація громади ще не означає, що ця громада діє, і це точно не означає, що їй повернули будівлю», — пояснив він. Богослужіння місцями перетворилися на фільтраційні пункти. «На богослужіння в неділю приходять озброєні люди, і починається перевірка паспортів», — розповів Брицин. Людей без російського паспорта вносять до особливого списку, а прихильників проукраїнської позиції депортують разом із сім’ями. За читання Біблії в парку за законом Ярової можна отримати штраф, а після другого штрафу кримінальну справу.
Брицин привернув увагу до мілітаризації дітей із віруючих родин. «Росія готує наступне покоління вбивць з наших дітей, з українських дітей», — сказав він. Серед його рекомендацій посилення санкцій, відповідальність релігійних лідерів і російських журналістів, які розпалюють ксенофобію, та доступ до цивільних бранців.
Що робить державаВ’ячеслав Горшков,
начальник відділу у справах релігії Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, одразу уточнив межі повноважень. «Я тут представляю тільки один державний орган, я не можу говорити за всю державу», — сказав він. Служба використовує звіти Місії «Євразія», Інституту релігійної свободи та інших організацій, коли надсилає інформацію до ООН і через МЗС. Горшков застеріг від ілюзії, що світ добре поінформований. «Ми, перебуваючи всередині цієї ситуації, інколи маємо спокусу думати, що всі розуміють, що відбувається. Але варто виїхати за кордон, увімкнути телеканали, подивитися, що пише преса, і побачиш, що інформації дуже мало», — сказав він.
Від середини 2022 року служба підготувала понад 13 тисяч документів для Державної прикордонної служби. Вони дозволяють представникам релігійних спільнот на короткий термін виїжджати за кордон попри обмеження для чоловіків призовного віку й брати участь у міжнародних форумах.
На думку Горшкова, Росія реалізує мрію Путіна про повернення СРСР. «Практики, які Росія використовує, ще гірші, ніж за часів СРСР, бо Свідки Єгови,
мусульмани отримують вироки, які були немислимі за радянських часів», — зазначив він. В Україні, нагадав Горшков, релігійна громада може діяти без статусу юридичної особи й навіть без повідомлення державних органів про своє існування. «Та релігійна свобода, яка почалась на початку 90-х, в Україні збереглася в повній мірі. В Росії це був короткий час такого сплеску, а потім дуже швидко почали закручувати гайки», — сказав він.
За цифрами стоять людиЛюдмила Коротких нагадала, що за цифрами й звітами стоять конкретні люди та їхні родини, і звільняти їх є спільним обов’язком. «Ми ніколи не повернемо свободу нашим громадянам, допоки наші території будуть окуповані», — сказала модераторка. Вона подякувала Силам оборони України за наближення цього дня й нагадала, що в армії служать люди різних конфесій. Коротких висловила сподівання, що свободу віросповідання вдасться повернути на всі окуповані території.
Читайте також:
Режим тиші в Олешках дав змогу доставити ліки в три села Херсонщини The post Як Росія переслідує віруючих у Криму й на півдні України appeared first on Humanitarian Media Hub.
