Українські зв'язківці ціною власних життів - затримали просування рαшиcτських сил до Житомирської траси. Про це стало відомо лише тепер, хоча сам бій у лісах на Київщині точився у 20 числах березня. Тоді, у селах навколо військової частини - кремлівські убивці влаштували справжній терор, а свою технику ховали просто на подвір'ях приватних будинків.
Про це йдеться в ТСН.
Пошматована танковими траками зелена галявина на приватному обійсті. В селах на Київщині, уздовж Житомирської траси, просто у дворах місцевих жителів, рαшиcτи ховали свої панцерники.
«Градами» лупили вони кілька разів, тоді, коли проїжджати їх техніка мала. 18 БМП маленьких і 9 великих - чорних танків. То, з одного танку він в голубом берете був, з одного тільки висунувся, буква “V” у них була. То ми з мамою вийшли на балкон тримали плакат: «Русский мир, иди нах*», - розповідає місцева мешканка Вікторія.
Вікторія зізнається, що їй з мамою пощастило, адже стріляли окупанти по цивільних не шкодуючи, навіть танкових боєприпасів. Чатували людей, які хотіло виїхати. Тіла чотирьох загиблих людей, мотузками,
тільки напередодні змогли витягнути з річки, поліцейські.
Упродовж майже місяця, з танків, артилерією та авіацією, російські військові злочинці знищували - усе довкола.
Захована у лісах на Київщині, невелика військова частина зв'язківців - як могла чинила опір. Нашим воїнам вдалося знищити один ворожий панцерник та бронеавтомобіль “Тигр”. Але сили були не рівні. А надто, коли територію військового гарнізону, окупанти заходилися методично рівняти із землею - надпотужними артилерійськими боєприпасами та авіаційними бомбами.
Не минулося тут і без авіаційних бомбардувань. Залишилась величезна вирва метрів 10 завширшки і завглибшки так само. І, вибухова хвиля пішла вертикально вгору. Це свідчить про те, що це була авіаційна бомба, ймовірно, кілограмів 250.
Під тією навалою орди, без підкріплення, чимало наших зв'язківців прийняли свій останній бій. Кілька українських військових загинули од ворожих куль тримаючи оборону назовні. Ще близько десятка - загинули од бомб та під ударами артилерії. Лише напередодні, після того, як територію навколо перевірили сапери, побратими змогли забрати тіла полеглих.
Вирватися з оточення вдалося небагатьом. Євген був серед тих, хто зустрів навалу окупантів у гарнізоні. Каже, весь час, поки росіяни просувалися вперед у небі кружляли ворожі - проте, не російські гелікоптери.
«Заходили з Бучі - білоруські вертольоти і облітали ось так по колу. Десь - чи на Березовці, чи на Колонщині вони присідали і знову взлітали й обходили цей ліс», - розповідають військові.
Тут вистачає слідів ворожої присутності. На території частини окупанти хазяйнували близько 10 діб. Та нічого, крім руїни, тут не знайшли. Коли українське військо перейшло у контрнаступ - танкова колона рαшиcτів почала прориватися на північ, та далеко не втекла. В районі Дмитрівки, путінських виродків та їхню техніку, наші армійці перетворили на обгорілий брухт.
Знищення тої колони, кажуть українські армійці, то гарно виконана робота й зовсім трохи помсти. Адже наших загиблих - і цивільних, і військових, це не поверне. А для майбутнього спокою, визнають бійці, на мотлох треба перетворити ще не одну сотню росіян та їхню техніку.
Читайте також:
З села Перемога поблизу Києва окупантів вигнав підрозділ "Дикі качки": вулиці тут заміновані і повні свиней
Бучанська різанина: російська армія звірствувала в передмісті Києва, кадри жаху сколихнули увесь світ
Для місцевих жителів та гуманітарних вантажів відновили сполучення з Черніговом
