Солдати Національної гвардії України відпочивають у будинку в недавно відвойованому селі на Харківщині. Використовують його як тимчасову базу. За останні два тижні в області українські військові звільнили 23 населені пункти. Один із батальйонів дійшов до державного кордону з РФ.
Як же ми чекали наших хлопців! Під окупацією жилося так, що й найлютішому ворогу не побажаєш, каже 70-річна Надія Петрівна із села Циркуни, що за 10 км від Харкова. Загарбники зайняли його в перші дні війни. Тут у нас були і росіяни, і чеченці, і буряти. Поводилися без всякої моралі. З будинків, де люди повиїжджали, виносили все посуд, холодильники, ложки й виделки, телевізори, пральні машинки. Коли хтось казав, що вона ж не працюватиме без централізованого водопостачання, вони не розуміли, про що мова.
Майже всі хати в центрі села обстріляні. Цілих не залишилося. Сусіди майже всі евакуювалися, а ми з братом не поїхали. У нього хворі ноги, а покинути його не могла, розповідає 72-річна Любов Пилипівна із села Кутузівка Вільхівської громади. Ні світла, ні води в нас немає. У відра збираємо дощову,
готуємо на мангалі, який приніс сусід. Раніше їли те, що було в погребі, а тепер привозять гуманітарку. Але готові терпіти, аби тих росіян швидше вигнали з України і ми нарешті дочекалися перемоги.
У Харківській області залишається незначна ділянка, на якій перебуває ворог. Ще трохи, і зможемо наблизитися впритул до нашого кордону. Там теж тривають протистояння, говорить заступниця міністра оборони 43-річна Ганна Маляр. Є кілька пояснень успіху українських військових і вдалих контратак. ЗСУ мають величезний досвід війни з росіянами з 2014 року. Наше військо перейняло багато стандартів НАТО, постійно проводило навчання. Тому наша армія підготовлена краще. І ми боремося за власну землю.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
