Битва за Бахмут стала каталізатором протистояння між Євгеном Пригожиним та Міноборони Росії: власник ПВК Вагнера втрачає вплив, а Кремль може зробити з нього цапа-відбувайла за надзвичайно високі втрати РФ на Бахмутському напрямку.
Про це йдеться у новому зведенніІнститут вивчення війни.
Аналітики ISW припускають, що на тлі битви за Бахмут конфлікт між Міноборони Росії та Євгеном Пригожиним, спонсором ПВК Вагнера досяг апогею Міноборони Росії - зокрема його голова Сергій Шойгу та начальник Генштабу Збройних сил РФ Валерій Герасимов — ймовірно, користується нагодою, щоб послабити Пригожина та зруйнувати його амбіції щодо більшого впливу в Кремлі, а тому навмисно використовують у Бахмуті сили ПВК Вагнера (як елітні їх підрозділи, так і завербованих в’язнів). Крім того, Пригожину обмежили можливість вербувати засуджених і отримувати боєприпаси, що змусило його публічно визнати свою залежність від Міноборони Росії. Його останні погрози та скарги, пов’язані з виснаження сил вагнерівців в районі Бахмута, свідчать про те, що Пригожин усвідомлює всю серйозність свого конфлікту з Міноборони РФ.
Російське військове керівництво намагається використати в Бахмуті сили ПВК Вагнера, і разом з тим вичерпати вплив Пригожина Швидкість просування російських військ у Бахмуті сповільнилася після того, як ЗСУ, ймовірно, здійснили організований відхід зі східної частини Бахмута приблизно 7 березня. 6 березня ISW писав, що вагнерівцям довелося залучити свої елітні сили для підтримки наступальної операції в Бахмуті, але і ці сили можуть вичерпатися під час лобових штурмів східної, південної та північної частин Бахмута. «Російське військове керівництво, можливо, дозволяє ПВК Вагнера зазнавати значних втрат у Бахмуті, щоб одночасно підірвати важелі впливу Пригожина під час захоплення міста силами вагнерівців», — вважають аналітики ISW.
Експерти Інституту також діляться низкою спостережень за розвитком конфлікту Пригожина з Міноборони РФ:
- Ймовірно, російське військове керівництво намагається помститися Пригожину за конфлікт, який він розпалив у травні 2022 року, на тлі розчаровувався Кремля в російському військовому командуванні. Саме тоді Пригожин, ймовірно, переконав Путіна, що він зможе захопити Бахмут, якщо отримає доступ до запасів боєприпасів російського Міноборони і можливіть розширити свої вербувальні кампанії. Тодішнє рішення Путіна стати на бік Пригожина, ймовірно, розлютило Шойгу та Герасимова, яким було доручено ділитися обмеженою кількістю озброєння та боєприпасів з найманцями Вагнера. Крім того, саме з травня 2022 року Пригожин також вів активн кампанію проти російського Міноборони та військового командування.
- Пригожин переоцінив залежність Путіна від сил ПВК Вагнера, хоча й спробував вплинути на появу у військовому та політичному керівництві РФ фігур, пов’язаних з вагнерівцями (ISW наводить як приклад призначення генерала Сергія Суровікіна, а також спроби Пригожина посилити свій вплив у Санкт-Петербурзі та його війну з місцевим губернатором Олександром Бєгловим). У такий спосіб він прагнув, серед іншого, забезпечити своїм силам більший доступ до складів боєприпасів і бюджету російського Міноборони.
- Військово-політичні амбіції Пригожина, ймовірно, насторожили Путіна в жовтні 2022 року, коли кремлівський режим був найбільш вразливим для потенційної критики з боку громадськості.
- Зрештою Путін виявив себе як гравець, який не схильний до ризику і намагається прорахувати свої кроки — він спрбував впоратися з новою загрозою для свого контролю в особі Пригожина, поступово відновлюючи реноме і вплив російського Міноборони.
- Путін остаточно дозволив Міноборони Росії відібрати контроль над Бахмутським напрямком у Пригожина в січні 2023, оскільки ПВК Вагнера не спромоглася захопити Бахмут до кінця 2022 року.
- Нині Путін і Міноборони Росії можуть використати Пригожина як цапа відбувайла за надзвичайно затратну для РФ операцію в Бахмуті коли цей наступ досягне кульмінації.
- Пригожин навряд чи зможе відновити прихильність Путіна в такій мірі, якою вона була в період з травня по жовтень 2022 року. Наразі російське Міноборони, вочевидь, все ще зберігає прихильність диктатора, попри нищівні військові невдачі навколо Вугледара на початку лютого. Кремль створює нові збройні формування при державних енергетичних компаніях — ймовірно, сподіваючись замінити сили ЧВК Вагнера і, можливо, зберегти противагу силам Міноборони РФ. Падіння Пригожина, швидше за все, відлякає інших прокремлівський чиновників — таких як Кадиров, — змусивши їз зменшити свої амбіції.
- Пригожин навряд чи досягне попереднього рівня вплику, попри його намагання відновити вербувальні зусилля в 42 містах Росії - зокрема і через те, що його сили набули сумної слави «гарматного м’яса», а ультранаціоналістичні спільноти «добровольців» вичерпано.
- Путін, швидше за все, ще не принйяв рішення щодо подальшої долі Пригожина — вона, як і доля ЧВК Вагнера, залежить від здатності «повара Путіна» переконати Кремль у своїй лояльності.
що не сприяє загальним цілям Путіна», — підбивають підсумок аналітики ISW. Той факт, що Міноборони Росії наразі надає пріоритет ліквідації сил ПВК Вагнера на полі бою в Бахмуті, ймовірно, лише уповільнює швидкість просування окупантів в цьому районі. Пригожин бачив у Бахмуті можливість отримати важіль впливу на російське Міноборони та, ймовірно, на Кремль для реалізації власних комерційних і політичних устремлінь. Путін же використав вагнерівців, щоб захистити свій режим від згубних для суспільства наслідків мобілізації, що також продовжує гальмувати його військові дії в Україні.
Інші висновки аналітиків ISW за минулу добу:
- 11 березня державні ЗМІ Ірану оголосили, що Іран завершив угоду з купівлі винищувачів Су-35 у Росії;
- російські війська продовжують обмежені атаки на лінії Куп’янськ-Сватове-Кремінна;
- війська РФ продовжують наступальні дії поблизу Бахмута, однак все ще не спромоглися на охоплення чи оточення міста (російські «воєнкори» стверджували, що вагнерівці нібито захопили частину села Оріхово-Василівка в11 км на північний захід від Бахмута, однак Пригожин спростував твердження про те, що бойовики ПВК Вагнера нібито контролюють цей населений пункт);
- окупанти ведуть атаки поблизу Авдіївки та вздовж західних околиць Донецька, однак ISW не знайшов візуальних підтверджень заяв російської пропаганди, що війська РФ увійшли в Красногорівку (9 км на північ від Авдіївки);
- 12 березня один з російських «воєнкорів» заявив, що серед сил російського спецназу спостерігається високий рівень дезертирства — ISW поки не має незалежного підтвердження цих тверджень;
- за даними Міноборони Великобританії, російські військовослужбовці зі східних регіонів Росії гинуть в Україні в середньому в сорок разів більше, аніж російські військовослужбовці з Москви;
- віцепрем'єр-міністр України Ірина Верещук заявила, що російські чиновники незаконно депортували до Росії щонайменше 2161 українську дитину-сироту, а загальна кількість дітей, депортованих у Росію, може становити приблизно 150 тис.
