На Мелітополь останнім часом звалилася напасть у вигляді нових молодіжних рухів що постійно з'являються. Причому в ці самі "рухи" підлітків заганяють мало не силою. Мета цих організацій - розбестити незміцнілу свідомість збоченою військово-політичною пропагандою. І перетворити дітей на слухняне стадо, готове за наказом вождя кинутися хоч на амбразуру "укробандерівців".
Однак деякі з цих, з дозволу сказати, "новоутворень", несуть у собі інші, не менш загрозливі цілі.
Наприклад, буквально кілька тижнів тому в Мелітополі було створено регіональне відділення "російських студентських загонів".
Для тих, хто молодший і не знає, що це таке, пояснимо. Всесоюзні студентські будівельні загони - це такий комсомольський проект. Тимчасові трудові колективи - добровільно і у вільний від навчання час - працювали (і отримували зарплату) на різних об'єктах народного господарства.
Уперше така практика була впроваджена в червні 1920 року Донецьким губземотділом. Тоді було організовано трудові дружини з учнів для обробітку полів сімей червоноармійців і незаможних селян. Дружинникам 50 рублів за кожен робочий день.
Неясно, щоправда, якими грошима платили - тоді були в ходу і "миколаївки", і "керенки", і "думські гроші", і "кредитні квитки". Але в будь-якому разі, це були копійки. Працювали студенти 12 годин на день із перервою на обід.
Усе це знайшло своє продовження в Росії. У 2003 році там створили аналогічну організацію, замінивши слово "всесоюзні" на слово "російські".
Головою регіональних "загонів" обрали такого собі Кирила Папазова (про нього пізніше). І ось оперативно, щоб не втрачати часу, відправили цього Папазова на навчання у "Вищій школі командного складу РСО" аж до Москви.
- Під час навчання учасники зустрілися з досвідченими керівниками та учасниками РСО, які розповіли про свій шлях і про те, які можливості для них відкрила ця організація, - пафосно повідомляють телеграм-смітники рαшиcτів.
Однак насправді окупанти переслідують зовсім іншу мету - а саме, продовження депортації дітей і найбільш "продуктивного" населення України до Росії. Бо подумаємо логічно: що мелітопольським студентам відбудовувати в Запорізькій області, на лінії фронту? А організація вже створена,
отримує фінансування - і, судячи з усього, чимале. Значить, його треба відпрацьовувати. Значить, треба будувати. А де? Правильно, в Росії.
Ось і виходить, що будуть усіх цих діток, контужених російською військовою істеричною пропагандою, зазивати куди-небудь на безкраї простори болотної. Що, складно недоукам на кшталт Папазова задурити голову розмовами про чудове далеко, тайгову романтику та інші принади кочового життя "будзагонівців"?
А як дійде справа до розрахунку або, того гірше, повернення в Україну, їм і скажуть: та ви що, рідні? Яка Україна? Ви тепер наші громадяни! І, до речі, ніби як і повнолітні. Тож знімайте ось ці ошатні будзагонівські костюмчики - вони казенні, за них ще звітувати треба. І одягайте запрану військову форму, чоботи на два розміри більші, беріть іржавий "калаш" - і вперед, в окопи батьківщину захищати.
Ваша батьківщина - росія, ми правильно зрозуміли? Ви ж за росію глотки рвали, вірно? Ну ось вам і випав історичний шанс за неї померти.
Подібні "фінти" окупанти провертали щодо мелітопольських дітей.
Так, наприклад, вліткудітей, які виросли в Мелітополі,
практично на березі Азовського моря, возили на море до Криму У листопаді наших дітей відправляли до того ж Криму, нібито оздоровитися, світ подивитися і заразом повчитися. Тоді відправлення мелітопольських дітей курирував особисто гауляйтер Є.Баліцький. Наприкінці грудня, під приводом Нового року наших дітей відправили взагалі до Москви.
А у квітні мелітопольським сім'ям окупанти "наполегливо рекомендували"безоплатне лікування в ерефії. Насильно поки що нікого не відвозять, але що заважає рαшиcτам почати це в будь-який момент? При цьому жителям Медового міста натякають, що ювенальна юстиція тримає на контролі батьків, які не дбають про власних дітей.
Тепер - щодо того самого Кирила Папазова. У призначенні цього юнака прекрасно все. А найголовніше - пріоритети, якими керуються окупанти при виборі подібного "начальства".
Головне - щоб вірний був, а колишні заслуги нікого не цікавлять. Утім, у Кирюші ніяких колишніх заслуг і немає. Студент як студент - ні досягнень, ні винаходів, ні відмінного навчання, ні блискучих перспектив.
Хай живуть, одним словом, Шарікови! Або сірість!
