Російська пропаганда десятиліттями культивувала міфи про «не имеющую аналогов» зброю, виставляючи зразки з вельми сумнівною ефективністю. Але, на жаль, російська військова пропаганда була настільки агресивною та масовою, що у винятковість російської зброї не лише вірили, а й охоче її закуповували.
Повномасштабна війна в Україні ж допомогла остаточно розвіяти безліч міфів про зброю, яка «не має аналогів у світі», адже у справі вона виявилася досить посередньою. І одним із таких міфів була важка вогнеметна система «Солнцепек».
ТОС-1А створювався в 1970-ті як грізна зброя, що була за своєю руйнівною потужністю, теоретично, наступною після тактичної ядерної, зберігаючи ознаки конвенційного озброєння. Але, на папері все виглядало набагато красивіше та грізніше, ніж насправді. Однією з причин незадовільних оцінок військових була затримка прийняття цієї системи на озброєння та запуск її серійного виробництва. Система завершила випробування 1980-го, але перший стройовий екземпляр був випущений 1987-го.
У 1990-ті новій російській владі потрібно було показати, що у російської федерації працює ВПК,
а тому, за Єльцина було прийнято рішення не тільки про серійне виробництво бездарної модифікації танка Т-72Б під назвою Т-90, а й не менш дивного гомункулуса ТОС -1А. Хоча проблеми виробничої бази дозволили презентувати систему лише 1999-го.
Вже хоча б це мало наштовхувати на думку про те, що з системою, щось не так… Але, ні.
На початок 2022 року цю систему встигли придбати Казахстан, Алжир, Азербайджан, Саудівська Аравія та інші. У самій же росії ця система знаходилася в обмеженій кількості на озброєнні, не більше 19 од., причому в досить незвичайних підрозділах. Це були підрозділи радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту.
На перший погляд, таке рішення було обумовлено тим, що ТОС-1А ніяк не вписувалася в радянську концепцію побудови підрозділів. А штатна комплектація рівня рота – батальйон мала на увазі вельми специфічну техніку, наприклад, наявність БМПТ.
Власне, дуже багато геморою технічного, технологічного та організаційного порядку, але, можливо, воно того варте?
ТОС-1А позиціонувалася російською пропагандою як зброя, в радіусі впливу термобаричного боєприпасу якої ніщо не виживає.
Саме цей наратив і привертав увагу до системи. Але, як показала війна в Україні, вижити можна не лише в зоні впливу боєприпасу, а й навіть в епіцентрі вибуху, якщо дотримуватись стандартних вимог до укриття.
За фактом, заходи збереження життя о/с при обстрілі ТОС-1А дуже схожі на заходи під час обстрілу РСЗВ. І це не дивно, адже, в певному сенсі, це і є РСЗВ на стероїдах. Хоча це порівняння теж помилка.
Якщо порівнювати ТОС-1А з РСЗВ, то він за низкою показників поступається навіть БМ-21 «Град», не кажучи вже про «Ураган» або «Смерч». Наприклад, у той час як площа ураження у БМ-21 «Град» 145 000 м², «Урагану» 426 000 м², а «Смерча» 672 000 м², у ТОС-1А цей показник становить до 40 000 м². Саме – до.
Також, ТОС-1А значною мірою поступається РСЗВ за дальністю дії. При дальності стрільби у БМ-21 «Град» до 30 км, «Урагану» – 35 км, а «Смерча» – 70 км, у ТОС-1А цей показник становить до 6 км!
Такі короткі дистанції призводять до того, що дана система ризикує або виявитися враженою вогнем у відповідь далекобійної артилерії, або взагалі бути захопленою як трофей.
За час повномасштабної війни в Україні відомо про документально підтверджене (фото/відео)
знищення, пошкодження та затрофеєння 6 ТОС-1А або, практично, 1/3 від усіх систем цього типу, що знаходяться на озброєнні. Згідно з документально непідтвердженими даними, ця кількість досягає 10 одиниць.
Єдиний плюс у ТОС-1А – це його більш висока точність, ніж у російських РСЗВ. Однак ця точність забезпечується саме короткою дистанцією польоту термобаричного боєприпасу, у процесі польоту якого відхилення має критичне значення.
Таким чином, російський «аналоговнет» ТОС-1А виявився не таким вже й забійним, з вельми посередніми показниками покриття площі та небезпечно-ризиковано-посередньою для самої ж системи дальністю ураження цілей.
І це все у загальну скарбничку з іншими незручностями. Вище я згадував наявність у супроводі ТОС-1А такого рідкісного звіра, як БМПТ? Його наявність нікого не збентежила? Адже це – штатний ротний супровід даних систем – танки Т-72Б3 і БМПТ для прикриття. Танкова піврота на обслуговуванні 2-3 ТОС-1А, що є не більш ніж недоношеним «Смерчем»?
Трохи більше місяця тому стало відомо, що ТОС-1А передають у розпорядження десантних військ.
При цьому нікого не збентежило, що це не було зроблено 30 років тому і те, що саме відсутність у «Сонцепьоків» високомобільного функціоналу не дозволило їм стати елементом посилення вогневого потенціалу підрозділів.
Російські окупаційні війська продовжують експериментувати зі своїм гомункулусом, який у всіх відносинах є роздутим чимось, що втратило актуальність ще в 1980-ті і не змогло знайти свого місця в радянських військах і тим більше йому, не дивлячись на руйнівний потенціал боєприпасів, складно знайти місце у сучасній війні.
Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter а також на наш канал в Telegram Разом до Перемоги!
Сообщение Як війна росії проти України продемонструвала провал ТОС-1А «Солнцепек» появились сначала на Iнформацiйний спротив.
