Підрив Каховської ГЕС відбувся напередодні початку довгоочікуваного контрнаступу України, зазначає професор з міжнародної безпеки Бірмінгемського університету Штефан Вулф. Експерт разом зі своїм колегою Девідом Гастінгсом Данном проаналізували все, що відомо про теракт станом на сьогодні та спробували оцінити мотиви росії. SPEKA переклала їхні висновки. Далі – пряма мова авторів. Прорив дамби очевидно спричинив потужний вибух або вибухи. Внаслідок цього вода з резервуара площею 16 квадратних кілометрів розлилася на величезну територію Херсонської області на окупованому росією півдні України. Тисячі людей евакуювали.Київ звинувачує Москву у вчиненні цього військового злочину. Москва намагається зробити те саме – речник Кремля Дмитро Пєсков швидко виступив з заявою, стверджуючи, що «Ми вже можемо однозначно заявити: (це був) навмисний саботаж з боку української сторони». Пєсков запевняє, що метою Києва було позбавити окупований Крим води.Але прецеденти таких дій є саме в історії самої росії. У 1941 році Сталін наказав зруйнувати дамбу через річку Дніпро перед вторгненням німецьких військ.
росія також практикувала політику випаленої землі під час вторгнення Наполеона в 1812 році, коли спалила Москву, до якої підійшли французькі війська. Знищення цінних речей – звична частина російського підходу до війни. Ключове питання полягає в тому, хто отримає найбільшу вигоду від того, що може перерости у величезну екологічну катастрофу. За словами Михайла Подоляка, радника президента України Володимира Зеленського, відповідь на це питання однозначна: росія прагне зірвати український контрнаступ на південному напрямку. Зважаючи на те, де розташована дамба, такий аргумент має сенс. Величезна повінь, яку викликав підрив Каховської ГЕС, ймовірно, спустошить величезні території на обох берегах Дніпра на південь у напрямку до Криму. Це ускладнить наступальні операції українських сухопутних сил у цьому районі, ймовірно, протягом наступних місяців, без аналогічного послаблення російських оборонних ліній.Крім того, це також ускладнить подальше просування українських військ до Криму, півострова, який росія незаконно окупувала з 2014 року. На самій дамбі також була дорога,
якою українські сили могли просуватися до Херсонської області під час контрнаступу. Річку Дніпро, яка зараз розбухла паводковими водами, наразі набагато важче перетнути.Крим також постраждав від цієї техногенної катастрофи в іншій мірі: він залежить від Каховського водосховища для питної води та для зрошення.Відрізаність від таких поставок матиме гуманітарні та економічні наслідки, масштаби яких зараз важко оцінити.Третій аспект пов’язаний із Запорізькою атомною електростанцією, найбільшим подібним об’єктом у Європі. Вона перебуває під контролем росії з перших тижнів вторгнення минулого року, і тепер постачання води для охолодження його реакторів опинилося під загрозою, хоча, за першими повідомленнями, ситуація поки контрольована. Очевидну готовність росії атакувати критичну інфраструктуру таким чином також можна пояснити тим, що росії бракує спроможності перешкодити українському контрнаступу конвенційними військовими силами. Натомість кремль, здається, готовий застосовувати економічний та екологічний вандалізм, аби лише переломити хід конфлікту.Спроба покласти провину за свої дії на Київ нагадує попередні епізоди,
коли Кремль намагався проштовхувати наратив, що Україна нібито планує підірвати брудну бомбу, або спробити звинуватити Вашингтон у управлінні секретними лабораторіями для виготовлення біологічної та хімічної зброї в Україні.Руйнування дамби Нової Каховки свідчить про новий етап цієї війни. Москва прагне контролювати наратив щодо того, хто несе відповідальність за найогидніші дії в конфлікті.Кремль також намагався максимально використати атаки безпілотників на Москву, які він також називає тероризму. Але руйнування дамби, яка стримувала водойму розміром із Велике Солоне озеро в Америці та забезпечує гідроелектроенергію, питну воду та зрошення Криму, свідчить про бездушне ігнорування мешканців півострову, багато з яких етнічні росіяни.Незважаючи на риторику Кремля, цей епізод свідчить про те, що росія зацікавлена не так у «звільненні» України від її нинішнього керівництва, як у знищенні її здатності функціонувати як суверенна держава. Примусові депортації, викрадення 19 тис. дітей і бомбардування цивільних територій спрямовані на зменшення населення України та нанесення довгострокової шкоди.Ця акція є частиною підходу росії до знищення України. Але ймовірним ефектом таких деструктивних дій для населення України буде лише посилення його прагнення звільнити свою країну, а крім того, остаточно покласти край російській загрозі.
