Підрозділи 394-го мотострілецького полку (мсп) 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу 5-ї загальновійськової армії (ЗВА) рф, які обороняються по рубежу Рівнопіль – Приютне, ймовірно найближчим часом будуть вимушені таки залишити свої позиції в районі с. Рівнопіль та відійти на рубіж Приютне – Старомайорське.
Звісно, це може статися або сьогодні, або завтра, чи навіть через кілька діб, але очевидно, що подальші намагання росіян утримати вищезазначений рубіж можуть їм коштувати дуже дорого.
Справа, навіть, не в тому, що їм вже зараз доводиться оборонятися в цьому районі, як то кажуть “на всі три боки”, а в тому, що дорога на с. Старомайрське, судячи зі всього, вже перерізана передовими підрозділами ЗСУ.
Більше того, судячи зі всього, передові підрозділи ЗСУ вже навіть вийшли на північно-східну околицю самого Старомайорського (так само, як й на північну околицю Урожайного). Тому, спроби росіян оборонятися в районі с. Рівнопілля, це так само, як гарантоване самогубство досить екстравагантним методом.
В цьому сенсі, стягування російським командуванням у район північніше с.
Старомлинівка у смугу оборони 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) додаткових сил, навряд чи допоможе росіян утримати с. Рівнопілля. Адже очевидно, що підрозділи 70-го мсп та 37-ї омсбр противника більше стурбовані питанням – “не прогавити” атаки з рубежу Новодонецьке – Новомайорське у бік с. Керменчик (що взагалі, може призвести до того, що самі росіяни називають “обрушения отрезка фронта”).
Так, російське командування може, звичайно, перекинути на північ, в район Приютине, або навіть Старомайорського 1-2 батальйону 336-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), розгорнутої по рубежу Ремівка — Володине. Але, тверезо оцінюючи обстановку – це, навряд чи допоможе 394-у мсп утримати с. Рівнопілля, бо:
– На сьогоднішній момент, доцільність утримання росіянами цього н.п. з тактичної точки зору виглядає, скажімо так, дещо спірною (хіба що, російське командування хоче “добити” 394-й мсп та перевести його у розряд “небоєздатного формування”);
– Швидке переміщення 1-2-х батальйонів 336-ї обр МП у північному напрямку тут можливо виключно по обмежаним шляхам – або через Приютне,
або через с. Завітне Бажання. В обох випадках цим батальйонам російських морпіхів доведеться здійснювати досить складні дії (марш та розгортання у бп), явно, не тільки “під уважним наглядам” української тактичної розвідки, а й, безсумнівно, під інтенсивним вогневим впливом українських засобів ураження. Як показує практика, пересування росіян у щільних батальйонних колонах у 10-км тактичній зоні, зазвичай, закінчується, скажімо так, не зовсім здраво для них.
Тому, підсумовуючи, можна сказати так. З великою долею ймовірності, українське командування, мабуть, було би тільки радо, якщо би росіяни “вперлися” й спробували утримати с. Рівнопілля за допомогою своїх оперативно-тактичних резервів. Причому, в умовах, коли контроль над цим районом нічого принципово не змінює у загальній тактичній ситуації, особливо по дирекції Старомайорське – Старомлинівка.
Ну хочется їм побавитись у “героїв Сталинграда”, ну то нехай бавляться, можуть, навіть, сюди спрямувати донецьких ментів з “Каскаду”, які все одно зараз тиняються без діла в районі с. Керменчик, зображаючи з себе “ключевой элемент обороны”.
2. Після позавчорашньої-вчорашньої спроби противника “страшно контратаковать” в районі Новопокровки по дирекції Новофедорівка – Мала Токмачка (наскільки я зрозумів, головним сенсом цього “геніального рішення” було гостре бажання командування противника зупинити просування передових підрозділів ЗСУ по напрямку на с. Роботіне шляхом проведення такої собі “фланговой контр-атаки” ударному тактичному угрупуванню українських військ), йому, все ж-таки, довелося зупинитися й “почесать свою репу”.
Бо, вже вчора зранку стало очевидно, що ці спонтанні судоми, навряд чи мають шанс досягнути поставленої мети (адже підрозділи 71-го мсп, підтриманні рогозинськими “царськими песиками” (в орігіналі – “царскими волками”) у розмірі – до батальйону, так й не змогли просунутись з південно-західного боку у напрямку Новоданилівки на якусь більш-менш адекватну відстань. Й таким чином, передові підрозділи ЗСУ, які в цей же час, в свою чергу, досить впевнено просунулись у смузі оборони 291-го мсп на південь, у бік того самого с.Работіне, жодним чином не відчули для себе якусь флангову загрозу,
яку, наскільки я розумію, повинні були їм створити це “контратакуючі судоми”.
Цікаво, що російське командування, судячи зі всього, досить адекватно оцінює свої перспективи утримати рубіж Роботіне – Вербове тими силами, які зараз оперують по цьому рубежу. Про це говорить той факт, що ЗА НИМ, південніше закінчують розгортання батальйони 1430-го мсп територіальних військ (ТрВ), а в бойові порядки 291-го мсп, який обороняється в районі с. Роботіне, введені:
– зведений тактичний загін БАРС-3;
– моторизований батальйон “Восток-Ахмат”;
– й там же фіксуються якісь “Бобры” (взвод-рота), озброєнні “Ланцетами”;
– в свою чергу, 417-й окремий розвідувальний батальйон зайняв позицї у с. Вербове (наскільки я розумію, у якості тактичного резеву).
Окремо варто сказати про сили та засоби противника, які зараз прикривають м. Пологи (мабуть, найбільш значимий разом з м. Токмак, вузол оборони противника в першому ешелоні у Південній операційній зоні). З західного та північно-західного напрямку місто прикрите підготовленою смугою оборони, приблизно вона проходить через с. Івана Франка та с.
Добрий Затишок й їде далі приблизно у півнчно-східному напрямку.
По рубежу Новопокровка – Новокарлівка – Багате – Мирне – Загірне – Дорожнянка – Марфопіль противник поставив в оборону досить значні сили, зокрема:
– 38-у омсбр;
– 69-у окрему бригаду прикриття (обрп);
– 64-у омсбр;
– 70-й мсп 42-ї мсд;
– та 177-й окремий полк морської піхоти (оп МП) 58-ї ЗВА.
Три перші, це по суті – “основа” 35-ї ЗВА противника зі складу Східного воєнного округу (СхВО). На данний момент, окрім загибелі їхнього НШ, внаслідок ракетного удару ЗСУ по армійському ППУ, нічого страшного з ними не відбувається.
Причому, в той час, коли командуванню противника на флангах цього угрупування явно вже стає “сутужно” з резервами (інакше, в першій лінії ми би не побачили різноманітні “чайні” батальйони, рогозінських песиків чи осетинських вата-довбнів в купі з “піцназьорскими” бригадами).
Логіку російського командування, в цьому випадку десь зрозуміти можливо (гіпотетична втрата м. Пологи може бути ну-у досить болючою). Однак, утримувати у статичному положенні значні сили й засоби, яких явно забагато для оборони 1 (одного),
нехай й крупного вузла оборони (м. Пологи), в той час, коли на його флангах повільно, але досить впевнено, виникає скажімо так, не сама краща ситуація, на мій погляд, є досить “дискусійним рішенням” з боку російського командування.
Так, частково підрозділи 38-ї омсбр та 70-го мсп противника, у цьому сенсі, нещодавно все ж-таки “зашевелились” (в районі Новопокровки). Однак, наскільки я розумію, командування російського УВ “Восток” поки що не вважає загальну динаміку розвитку ситуації у зоні своєї відповідальності настільки загрозливою, щоб “зрушити з місця” війська(сили) своєї 35-ї ЗВА. З формальної точки зору, це дійсно так (передові підрозділи ЗСУ поки не вийшли до головної лінії оборони противника, а ні на Мелітопольскому, а ні на Бердянському напрямках).
Тим більше, що загалом частини та з’єднананя 35-ї ЗВА розгорнуті таким чином, що можуть почати швидко діяти, як “ліворуч” (в лівий фланг угрупування ЗСУ, яке діє на Мелітопольско-Токмацькому напрямку), так й “праворуч” (відповідно, у праву бочину нашому угрупуванню, яке розгорнуте на Бердянському напрямку).
Тобто, для організації та проведення будь-якого значного удару (оперативного рівня), 35-а ЗВА противника розташована досить зручно. І загалом, здається, що у своєму рішенні росйське командування “цілком має рацію”.
Але, як завжди, є одне “але”.
Росіяни можуть банально “проспати” момент, коли настане цей умовний “час Ч” (момент вводу військ 35-ї ЗВА у бій), просто тому, що темпи просування ЗСУ на її флангах можуть різко зрости (а до цього все й їде). Більше того, очевидно, що в такому разі їм доведеться якось “ділити” ці сили та засоби (певну частину, таки доведеться залишити на обороні м. Пологи) й цілком ймовірно, їх може банально не вистачить для зупинки ЗСУ.
Підсумуємо.
Рішення російського командуванняу період підготовки оборонної операції в зоні відповідальності УВ “Восток” про розгортання в першому ешелоні оперативної шикування 58-ї ЗВА сил й засобів 35-ї, 5-ї ЗВА було відвертою оперативною помилкою (так, це дозволяло ущільнити бойові порядки військ, які оборонялись у смузі забезпечення та першій лінії оборони, але це ж саме, різко звузило можливості росйського командування швидко маневрувати своїми оперативними резервами, адже в такому становищі сектора та зони їх можливого швидкого застосування, очевидно, звузились, як це зараз можемо спостерігати на прикладі із 35-ю ЗВА).
На данному етапі, це не зовсім очевидно, але якщо український наступ в Південній операційній зоні продовжиться (й більше того, зросте кількість напрямків та ділянок активізації ЗСУ), ця помилка обов’язково “вилізе назовні”.
Координатор групи “ІС” Костянтин Машовець
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter а також на наш канал в Telegram Разом до Перемоги!
Сообщение Дії противника в Південній операційній зоні: аналіз групи “ІС” появились сначала на Iнформацiйний спротив.
