На Мелітопольскому напрямку, в районі Лобкове – П’ятихатки, судячи зі всього, підрозділи 429-го мотострілецького полку (мсп) противника були вимушені трохи відійти з східньої частини Кам’янського, одночасно продовжуючи утримувати його південу частину.
Так само, противник полишив територію північніше с.Жереб’янки, відійшовши на укріпленні позиції захдніше села й в самому селі.
За всіма ознаками головні сили 429-го мсп противника зайняли оборону північно-східніше села Лугове фронтом у бік с.Лобкове.
Командування військ противника на цьому напрямку протягом останніх 2-х діб продовжує здійснювати заходи із зміцнення своєї системи оборони по рубежу Грозове – Долинка, а також району оборони Верхня Криниця – Лугове – Гладке – Лісне, зокрема:
– між с.Грозове та с. Долинку декілька ротних та взводних опорних пунктів (ВОП, РОП) зайняли підрозділи зведеної тактичної групи (до батальйону) 4-ї військової бази (вб) зс рф;
– в районі с.Лісне по обом бокам дороги між с.Кам’янське та м.Василівка розгортаються підрозділи 810-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) з складу ОПЕРАТИВНОГО резерву противника на цьому напрямку.
Висновок:
На даному напрямку противник явно намагається зупинити просування передових підрозділів ЗСУ по трьом основним дирекціям:
– з Кам’янського на Василівку, вздож р.Дніпро;
– з П’ятихаток на Жереб’янки й далі на Лугове;
– південіше рубежа Грозове – Долинка.
Адже, якщо цього не зробити, ЗСУ, очевидно, таки прорвуться до м.Василівка із найгіршими для противника наслідками на всьому Мелітопольскому напрямку.
Звісно, що головна подія тут – поява 810-ї обр МП, яку таки дістали “із резервної шуфляди”.
Як на мене, причин цьому може бути рівно дві:
– або командування противника має на меті організацію та проведення чергової серії контр-атак на цьому напрямку;
– або в нього виникли достатньо вагомі побоювання стосовно стійкості всієї свої оборони у напрямку на м. Василівка.
Йдемо далі на Схід.
Район с.Нестерянка, де обороняються підрозділи 503-го мсп противника. Повторюється ситуація із с.Рівнопіль на Бердянському напрямку – противник перетворив саме село та його околиці у справжній вузол оборони, але станом на вчорашній ранок передові підрозділи ЗСУ практично “зажали” його зразу з 3-х боків,
поступово наближаючись до його околиць.
Очевидно, що якщо так буде продовжуватись й надалі (а до того все й їде), підрозділи 503-го мсп противника навряд чи зможуть якось вплинути на ситуацію, яка зараз розивається в районі с.Копані та західніше с.Нестерянка, тобто на його флангах. А у командування військ противника на цьому напрямку з’виться ще одна ділянка, яку необхідно “терміново підсилити”.
По напрямку с.Новоданилівка – с.Новопрокопівка противник продовжує докладдати “титанічні” зусилля, аби не допустити втрати с.Роботіне. Причому, його командуванню доводиться розтягувати бойові порядки своїх, вже достатньо порепаних 291-го та 70-го мсп й на флангові райони цієї дирекції.
У цьому сенсі, невдала спроба контратакувати північно-східніше с.Копані, вже почала “аукаться” противнику – доводиться підтягувати додаткові сили та засоби на цей напрямок, адже внаслідок понесених підрозділами 291-го мсп втрат у цих контратаках, рівень його боїздатності почав відчутно знижуватися (як я вже писав дві доби тому, підрозділи 1430-го мсп територіальних військ (ТрВ) майже закінчили розгортання в районі с.
Новопрокопівка, а в тилах 291-го мсп “намалювались” ще 2 додаткових батальйона – у ВОП-ах та РОП-ах південніше с.Копані на висотах засів БАРС-11, а між с.Копані та с.Новопрокопівка десь розгорнувся 249-й спеціальний моторизований батальйон 46-ї окремої бригади оперативного призначення фснгрф “Росгвардия”, відомий “в миру”, як “Юг-Ахмат”.
Однак, у цьому сенсі, більш показовими для цього напрямку є інші дві речі:
– зосередження південніше с.Вербове (хто забув, нагадаю, тут починається головна лінія оборони противника) ще одного “барсівського” батальйону – БАРС-14 “Сармат”;
– а також концентрація в районі Новокарлівка – Багате – Українське – Інженерне підрозділів 69-ї окремої бригади прикриття (обрп), станом на вечір 24.06 її передові підрозділи почали розгортатися в цьому районі по обидва боки дороги на м.Пологи (Т-0815).
Висновок:
35-а загальновійськова армія (ЗВА) противника, яка підозріло “затіхарилася” ще з початку активізації ЗСУ у Південній операційній зоні, таки почала потроху “втягуватися у справу” (підрозділи 38-ї омсбр противника брали участь у контратаках в районі с.
Новопокровка пару днів тому). Думаю, основна причина – у росіян явно щось “зачухалось” у районі м.Пологи, особливо, з північно-західного напрямку. Я так розумію, вони підозрюють українське командування у “підступних намірах” прорватися по обом флангам (східному та західному) всього Пологівського району своєї оборони, тому превентивно посилюють їх з’єднаннями своєї “недоторканної” 35-ї ЗВА.
Але найбільш негативно для противника ситуаця продовжує розвиватися на Бердянському напрямку.
Багатостраждальний 394-й мсп противника таки спромігся організувати контратаку із заходу на схід від с.Рівнопіль у бік дороги Рівнопіль – Старомайорське. Однак, як ми й передбачали, а ні “слави”, а ні “чести” в цьому для себе не знайшов. Трохи просунувшись до вищевказаної дороги, його передові підрозділи знову потрапили під масований вогневий впли ЗСУ й були вимушені відійти від неї у південно-західному напрямку.
Більше того, виконання “генерального” завдання – зупинити просування ЗСУ на цьому напрямку, у противника так й не виходить. Українські війська хоча й досить повільно, але впевнено й поступово,
продовжують створювати опонентам на цьому напрямку вагомі проблеми.
Вони впритул підійшли до північно-західної околиці с.Новозлатопіль (що само по собі робить оборону противника північніше умовної лінії Любимівка – Георгіївка, ну дуже ризикованним заняттям), а також змогли ще далі проснутись у смузі оборони 394-го мсп противника (між с. Приютне та с.Рівнопіль), який в цей час був зайнятий контратаками у бік дороги Рівнопіль — Старомайорське. Загальна відстань просування передових підрозділів ЗСУ, з початку активізації, на цій ділянці склала більше як 5 км (й що цікаво, темпи цього просування – продовжують зростати).
В свою чергу, на “основній” дирекції наступу – Макарівка – Старомлинівка, противнику також поки не вдається “розрядити” ситуацію – ЗСУ вже увійшли до с.Урожайне, де ведуть зараз вперті бої із вже добряче порепаними підрозділами 60-ї омсбр й прижали їх на протилежному березі річки Мокрі Яли у с.Старомайорське.
Окрім того, отримала своє продовження й історія із с.Керменчик. Нарешті російське командування усвідомило, чем для нього може скінчитися “невдалий” розподіл сил та засобів у смугах оборони 37-ї омсбр та 40-ї обр МП.
И судячи зі всього, вирішило “розрядить ситуацию” найбільш кардинальним чином – звісно, контратакувать. Моє припущення добової давності, що розгортання вздовж дороги між с.Старомлинівка та с.Керменчик у другому ешелоні 37-ї омсбр підрозділів 71-го мсп противника, призначене не тільки для “стабілізації” ситуації щодо напрямку на ключові висоти в районі с.Керменчик, а й для організації контратак у північно-східному напрямку, виявились вірними.
Станом на вчорашній вечер противник почав зосереджувати штурмові підрозділи по напрямку Керменчик – Новодонецьке (очевидно, з метою атакувати у північно-східному напрямку, у бік с.Золота Нива). Також, не викликає сумніву той факт, що саму активну участь в цій справі візьмуть й лівофлангові підрозділи 40-ї обр МП, які обороняються на північний захід від Новомайорського.
Я зараз не буду оцінювати шанси цієї “придумки” російського командування на успіх (вона, навіть, на перший, досить приблизний погляд, видається спірною, бо намагання атакувати “через річку”, у даному випадку, мова йде про р.Шайтанка, не видається “достатньо розумним” рішенням).
А хочу акцентувати вашу увагу виключно на сенсі, цього “разящего удара”.
Ключові питання відносно цього – куди й навіщо?
Я б ще зрозумів, якби противник “контратакував”, наприклад, з району с.Завітне Бажання у північно-східному напрямку – це було би логічно й цілком виправдано. Ну просунуться вони із втратами десь на 1-1.5 км й що? Це жодним чином не зупиняє просування ЗСУ – а ні на Старомлиновку, а ні на Рівнопіль чи Новозлатопіль й тим більше на сам Керменчик (бо ділянка прориву ЗСУ знаходиться відчутно західніше ділянки, де планується російська контратака). Так, це МОЖЕ створити певний діскомфорт нашим підрозділам на напрямках Пречистівка – Новомайрське чи Пречистівка – Павловка у сенсі МТЗ, але виключно, дискомфорт – не більше..
Але російська армійська впертість (а я би назвав це дурістю) вже увійшла у військову міфологію…
Й так, вони навіть підтягують зараз туди батальйон 125-ї омсбр (колишня 5-а омсбр 1-го АК), щоб вже ж “наверняка”.
Тож підсумуємо. У цьому сенсі, мабуть, виокремлю дві речі.
– Продовження процесу “розпаковки” оперативних резервів противника,
причому, як на Мелітопольскому, так й на Бердянському напрямках (зосередження та розгортання 810-ї обр МП, 69-ї обрп 35-ї ЗВА й цілої низьки підрозділів батальйонного рівня), говорить про те, що у противника “не всё ровненько”, далеко не все.
– З усієї своєю рішучістю на порядку денному перед противником постає питання “вже пора”, чи ще “почекати”, відносно використання його головних оперативно-стартегічних резервів. Очевидно, що найбільш зручним моментом, у цьому сенсі, є момент, коли український наступ “зав’язне” й з’явиться можливість самим “десь тріснути”, але тут “и хочется, и колется”. Як не сплутати просту оперативну паузу, із самим цим “ув’язанням”? Адже, якщо “не вгадати”, можна так прогадати, що посиплеться “все й одразу”.
Координатор групи “ІС” Костянтин Машовець
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter а також на наш канал в Telegram Разом до Перемоги!
Сообщение Окупанти залучають оперативні резерви для стримування ЗСУ на двох напрямках: аналіз групи “ІС” появились сначала на Iнформацiйний спротив.
