Основні сили Східного воєнного округу зс ри-фи (оперативно-стратегічне командування “Восток”) майже повністю введені у бій у Південній операційній зоні.
1) 5-а загальновійськова армія (ЗВА), всі 3 її основних з’єднананя вже введенні у бій, зокрема?
– 127-а мотострілецька дивізія (мсд) – на Бердянському напрямку.
– 60-а окрема мотострілецька бригада (омсбр) – там же.
– 57-а омсбр – південніше м.Бахмут.
2) 35-а ЗВА також, всіма своїми трьома з’єднаннями розгорнута між Бердянським та Мелітопольским напрямками (займає майже весь район, який знаходиться навколо м.Пологи як на східному, так й на західному флангах, а також – саме місто)
– 38-а омсбр – напрямок Оріхів – Пологи (вісь с.Луговське).
– 64-а омсбр – на північ та північний схід від міста.
– 69-а окрема бригада прикриття (обрП) – на північний захід від м.Пологи та навколо міста.
3) 36-а ЗВА одним з’єднананям вже задіяна, інше її з’єднання вже почало розгортання у другому ешелоні на Бердянському напрямку.
– 37-я омсбрт – обороняється у напрямку на с.Керменчик.
– 5-а окрема танкова бригада (отбр) південніше неї.
4) Найменьша за своїм складом армія Східного ВО – 29-а ЗВА,
по-суті, є єдиною, яка ще поки залишаєтья у резерві УВ “Восток” (зокрема, її 36-а омсбр).
Таким чином, стає зрозуміло, що командуванню військ противника у Південній операційній зоні найближчим часом доведеться приймати достатньо складне рішення, схоже на своєрідну дилему.
– або просити керівництво всєї “Объединённой группировки вс рф на Юго-Западном ТВД” про підсилення додатковими силами та засобами (а це означає перекидання їх зі складу УВ “Центр” чи “Юг”, тобто з Лиманського, Бахмутського, або Авдіївського напрямків).
– або таки проводити “оптимізацію” свого оперативного шикування за рахунок ущільнення бойових порядків 58-ї ЗВА, якій, очевидно, навіть, при підсиленні її на окремих напрямках та ділянках з’єднананями зі складу армій Східного ВО й з’єднаннями 49-ї ЗВА доведеться “чимось” займати головну лінію оборони, щоб не допустити її прориву.
Що зі сторони виглядає вкрай дивним, так як у загальному вимірі російські війська, принаймні, за формальними показниками, жодним чином не поступаються українським військам, які намагаються тут наступати, ані за кількістю особового складу,
а ні за обсягами основних зразків ОВТ, розгорнутих у цій операцйній зоні.
Більше того, противник тут обороняється, а не наступає (відповідно, об’єктивно існуюча у нього потреба у військах меньша ніж у ЗСУ), має перевагу у повітрі та у загальному вимірі переважає ЗСУ у обсягах артилерійських засобів та засобів ППО.
Зараз, у Південній операційній зоні противником задіяні 58-а, 49-а загальновійськові армії, 22-й армійський корпус (зі складу Південного ВО), 5-а, 35-а, 36-а та 29-а загальновйськові армії та принаймні, частина сил (військ) 68-го армйського корпусу (зі складу Східного ВО).
Нагадаю, у всіх сухопутних військах ри-фи розгорнуто всього – 11 загальновійськових та 1 танкова армії. Тобто, по-суті, противник зараз намагається утримати південні райони нашої країни, окуповані ним, половиною всіх своїх сухопутних військ.
І все одно, це даеться йому із великими складнощами.
На сьогоднішній день, він ще не ввів у бій з’єднананя лише 29-ї ЗВА та 68-го АК… (у загальному вимірі це до 2-х омсбр + визначені сили та засоби 18-ї дивізії). Й все, на цьому стратегічний резерв противника у Південній операційній зоні вичерпуються.
8-а ЗВА, в тому числі 1-й та 2-й АК, зі складу Південного ВО, яку було би логчно задяти у цій зоні в такому випадку, зараз по самі вуха втягнута у високоінтенсивні бої у Східній операційній зоні, тому, підсилити 58-у, чи бодай 49-у армії, вона не зможе, принаймні, достатньо швидко.
Тому, у сенсі “стратегічного рішення”, щодо Південної операційної зони, противник додатково до 29-ї ЗВА та 68-го АК може задіяти лише 2 об’єднання – 6-у ЗВА зі складу Західного ВО, або 2-у гв.ЗВА зі складу Центрального ВО загалом, це приблизно до 5-и мотострілецьких бригад.
Але, зважаючи на той факт, що частина цих військ (сил) також вже задіяна у смугах відповідальності УВ “Запад” та “Юг”, цей гіпотетичний “размерчик” може бути й того менше.
Тобто, у разі прориву ЗСУ головної лінії оборони противника десь на відрізку між Голою Пристанню у Херсонській області та Володимирівкою у Донецькій області, а це цілком ймовірний варіант розвитку подій, зважаючи на той факт, що поки повністю зупинити ЗСУ у Південній операційнй зоні йому не вдається, противник зможе одномоментно задіяти десь до 2-х – 3-х бригад для спроби “купировать” цей прорив (та й то,
очевидно, не зразу, а лише протягом 2-3-х діб у самому кращому для нього випадку).
До чого то я все веду?
А до того, що вже очевидний намір противника, у відповідності до того самого, так званого “большого плана генерала герасимова”, організувати та нанести у зручний для себе момент раптовий, потужний удар на несподіваному для ЗСУ оперативному напрямку, цілком можливо, може втратити будь-який стратегічний сенс.
Адже, може так статися, що противнику доведеться у терміновому порядку замість якихось оперативних наступів “латати” оперативні “дірки” на півдні тими силами й засобами, які він готує для цього наступу.
Тому, на мій погляд, висновок очевидний.
Результат всієї літньої кампанії буде напряму й головним чином залежитиме не тільки від того, як сторони розпорядяться своїми резервами у оперативно-стратегічному сенсі, а й взагалі, скільки їх у достатньо боєздатному стані опиниться у них в потрібний момент, на потрібному напрямку.
Й наскільки я розумію, ЗСУ на даний момент задіяли не більше 20% від цього компонента.
Координатор групи ІС Костянтин Машовець
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter а також на наш канал в Telegram Разом до Перемоги!
Сообщение Як росіяни намагаються утримати південні окуповані райони – координатор групи ІС появились сначала на Iнформацiйний спротив.
