Короткий огляд ряду подій, на низці ділянок та напрямків.
На Токмакському напрямку судячи зі всього, російське командування нарешті “оцінило” факт втрати контролю над рядом висот північно-східніше с.Роботіне й почало “реагувати”. Причому, як завжди, у притаманному йому стилі. Силами передових підрозділів 70-го мотострілецького полку (мсп), який до цього моменту вів напруженні ближні бої північніше с.Вербове (й відповідно, ніс при цьому суттєві втрати), при підтримці зведеного тактичного загону 22-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП), російське командування вирішило організувати серію контратак у лівий фланг наших підрозділів, які наступають на с.Роботіне з півночі. Атаки відбувалися по загальній дирекції с.Вербове – с.Новоданилівка. Очевидно, з метою “відновити попереднє положення” (тобто, відбити висоти).
Після початкового просування, десь приблизно на 500 метрів контратакуючі підрозділи противника були зупинені масованим артилерійським вогнем по їх бойовим порядкам. Не допомогло й введення у бій з метою атаки українських позицій підрозділів 1430-го мсп ТрВ противника ліворуч основної ділянки контратаки противника.
Більше того, на ранок 19 липня українські підрозділи “пробили” укріпленні позиції цього полку на головному напрямку, у бік с.Роботіне й фактично отримали можливість обійти цей вузол оборони противника зі сходу.
Як на мене, використання добряче вимотаних у попередніх боях підрозділів для організації й проведення контратак проти наступаючого противника, скажімо так, є не зовсім вдалим рішенням (а якщо казати прямо – заздалегідь приреченим на невдачу). Атакувати українську 47-у окрему механізовану бригаду, яка переважає противника на цій ділянці у кількості та якості вогневих засобів, буквально “в лоб”, ну таке собі… Тим більше, що у противника на цьому напрямку присутні (розгорнуті) додаткові сили та засоби, якими й було можливо провадити ці контратаки.
У цьому контексті мене більше займає інше питання – а яким чином командування противника збирається в подальшому зупиняти передові підрозділи ЗСУ на цьому напрямку ПЕРЕД головною лінією своєї оборони, якщо у нього, в кінцевому рахунку, перед нею залишаться лише 3, вже також добряче “порепаних”, батальйона “барсіків” (БАРС-1,
3 та 14 “Сармат”)?
Я все розумію, “ланцетів” росіяни на цей напрямок натягали порівняно немало, є в них й деяка арта (до 2-х артилерійських полків – ап, тут розгорнуто), але все це, жодним чином не відміняє потребу у піхоті. Якщо російське командування в такому ж самому темпі продовжить “стачувати” у безглуздих контратаках свій особовий склад, то у самий відповідальний момент (наприклад, коли ЗСУ вийдуть до перших позицій головної лінії оборони противника) йому її доведеться займати, образно кажучи – “двома мобілізованими калеками й їх психічно неадекватним комбатом”.
На Бердянському напрямку не відкрию таємниці, якщо скажу, що ЗСУ вже ведуть жорсткі ближні вуличні бої у двох селах – Старомайорську та Урожайному, одночасно обходячи, перше – з заходу, друге – зі сходу, що робить положення 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника, яка обороняється на цій ділянці, скажімо так, дещо неординарним.
Але більш цікаве відбувається західніше, в районі с.Приютне. Там, командування противника явно намагається, якщо не організувати чергову серію контратак,
то, принаймні, суттєво підсилити фланговий район своєї системи оборони.
Поки, вогнем танків та артилерії з висот південно-західніше цього села противник блокує просування передових українських підрозділів по напрямку Приютне – Володине. Але разом з тим, противник продовжує нарощувати свої сили на цій длянці. Наприклад, у першу лінію сюди повернулись підрозділи 394-го мсп противника, який, очевидно, нашвидкуруч поповнили та доукомплектували. Те саме, відбулося й з 71-м мсп, який також з району с.Завітне Бажання перемістили на цю ділянку.
Як ми пам’ятаємо, обидва полки брали участь у цілій серії контратак противника на початкову етапі українського наступу. Перший – в районі с.Рівнопіль, другий – в районі с.Макарівка, де понесли відчутні втрати.
Тепер обидва вони зосередились в районі с.Приютне, й таким чином тепер тут зібралось таке угрупування:
– 34-а омсбр
– 394-й мсп
– 71-й мсп
– 247-й “казачий” дшп.
+ у другому ешелоні 336-а окрема бригада морської піхоти (обр МП), окремі підрозділи якої, періодично виїзжають з району с.Володине на першу лінію, для “підсилення”,
а також 60-а омсбр та 143-й мсп “по флангах” цього угрупування.
Чесно кажучи, я далекий від думки про те, що все це кодло там концентрується “виключно для оборони”. На мій погляд, вони однозначно спробують ломанутися у напрямку, або на с.Новодарівку, або на с.Левадне чи, навіть, одночасно й туди, й туди, у своєму “фірменому” стилі.
Й на завершення, декілька слів про Авдіївку тобто Донецький напрямок Останніми днями, командування противника на цьому напрямку провело певне перегрупування своїх сил та засобів, готуючись до відновлення атак з рубежу Водяне – Опитне у північному напрямку, а також у напрямку на с.Первомайське та с.Невельске.
Якщо на південному фасі Авдіївського району оборони угрупування противника вже набуло більш-менш сталого складу у вигляді двох мсп ТрВ (1004-го та 1439-го), 1-ї “Славянской” омсбр та різного роду “дітей мотороли та гіві” з 80-го окремого розвідувального батальйону “Спарта” та 13-го окремого штурмового батальйону “Сомали”, то у західному напрямку (на с.Первомайск та с.Невельске), командування противника також зібрало своєрідні “вершки”,
зокрема – 9-й окремий мотострілецький полк (омсп), ага, той самий, який “морская пехота днр”, 110-у омсбр (колишня, “гвардійська 100-а”), а також 10-й окремий танковий батальйон, він же у дівочості – “Дизель”, він же – “Булат” й т.д. Цю всю банду російське командування перетягнуло сюди з північного фасу Авдіївського виступу. Й зрозуміло чому – бо там, судячи зі всього, “стрімкий штурм” по дирекції Красногорівка – Степове, м’яко кажучи, трохи пригальмував, а грубо кажучи – заглох.
Наскільки я розумію, поки що наполегливі атаки противника у бік с.Сєверне та “9-го кварталу” Авдіївки не приносять йому жодного позитивного результату. Більше того, в районі с.Опитне він навіть примудрився пазадкувати назад, а ЗСУ повернули собі під контроль певний шмат Донецької об’їзної дороги у напрямку на с.Спартак.
Але ось із напрямком на с.Первомайське та с.Невельске не все так просто. Там противник спромігся просунутись до 1 км у сірій зоні, щоб наблизитись до українських передових позицій. Наскільки я розумію та пам’ятаю повадки та звички озброєних вато-абізян, вони так себе ведуть перед початком серії атак та штурмів (намагаючись заздалегідь скоротити дистанцію для “ривка” своєї піхоти).
У цьому сенсі, ймовірно ці судоми будуть відбуватися по загальній дирекції с.Піски – с.Первомайське, або трохи південніше між Первомайським та Невельским.
Якщо ви спитаєте мене за сенс цих зусиль противника, то єдине, що мені приходить на думку – це такий своєрідний спосіб забезпечити більш-менш сталу позицію для своїх “колег”, які зараз розгорнуті по рубежу Водяне – Опитне, з їхнього лівого флангу. Решта пояснень цього впертого бажання розбивати собі лоба на підготовлених капітальних укріпленнях ЗСУ, очевидно, будуть позбавлені будь-якого, навіть тактичного, сенсу. Якщо образно, то це, по-суті, “атаки у порожнечу”, причому, достатньо дорогі для противника за “собівартістю”.
Координатор групи ІС Костянтин Машовець
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
Сообщение Огляд активності окупантів на півдні та на Донецькому напрямку – дані групи ІС появились сначала на Iнформацiйний спротив.
