Валерій Боровик — голова правління Альянсу Нова енергія України, розробник БПЛА, командир спецпідрозділу ударних дронів Білий орел.
Він — один з учасників виставки у Чернігові, яка відбувалася в драмтеатрі під час російської атаки.
В інтерв'ю Radio NV Боровик розповів, хто і як організував виставку та чи були дотримані заходи безпеки.
— Яка доля людей, які були поруч з вами?
— Поруч зі мною було декілька поранених. Я б не сказав, що дуже серйозно, але серйозно все-таки. Я знаю про 9 загиблих. Коли ми вже вийшли з приміщення, я побачив зі відірваною рукою молодого хлопця, який лежав дуже символічно під прапором Євросоюзу. Дитинка одна загинула. Ось ми якраз знаходимося недалеко від того місця.
— Що ви розкажете про саму акцію — про виставку дронів? Це була цивільна акція, під час якої людям показували якісь розробки? Чи ц. Це було спеціалізоване зібрання людей, які займаються безпілотниками?
— Це було спеціалізоване зібрання людей з громадською спільнотою. Нашого директора запросила обласна військова адміністрація, тому що наша компанія зареєстрована в Чернігові.
Також з Марією Берлінською ми товаришуємо.
Це був такий захід, який показує місцевих розробників. Ми з Києва приїхали. Є військові, яким цікаво це, представники ТРО, ДФТГ, міська адміністрація, поліція і так далі. Показують свої розробки для ухвалення рішень щодо подальшого застосування, щоб побачити що є в цьому регіоні.
— Чи можете ви стверджувати, що обласна організація була організатором виставки, чи вам відомі інші організації, які цим займались?
— Організатор події Victory Drones, була Марія Берлінська. Ми були запрошені як учасники. Надає приміщення обласна військова адміністрація.
Наскільки я знаю, вибирали з трьох локацій — школа, інститут і драмтеатр. Для мене трошки це було дивно. Я чернігівець, я часто тут буваю, у мене тут мама, яка під обстрілом була на початку війни, [отримала] осколкові поранення. І тому для мене трошки було, відверто кажучи, дивно, тому що буквально через площу прилітало вже в кінотеатр Щорса, по міській адміністрації били на початку війни. А другий [обстріл] - якраз двір моєї мами, нашого дому. Знесло повністю дім і маму ушпиталили з осколковими пораненнями.
І це буквально за п’ять хвилин.
Але так вирішили, так і проводили.
Я знав про цю локацію за 20 хвилин до під'їзду до Чернігова. Організатори думали, радилися, приймали рішення, як це краще зробити. І прийняли таке рішення.
Я не хотів би зараз давати коментарі і оцінки, чи вірно це було чи ні. Я трошки не в тому стані. Аналіз нехай робить спільнота, правоохоронні органи, розслідувачі і так далі.
Але хочу від себе зазначити, що ми знаходимося в стані війни. Ми не закінчили війну. Ми маємо бути готові до серйозних ударів з боку противника. Він дуже хитрий, підступний і все ж сильний. І тому ми самі маємо бути сильними. І звісно, що потрібно убезпечити цивільне населення, зокрема на таких військових заходах. Але скрізь може прилетіти.
Війна — є війна. Ми вибрали цей шлях, ми йдемо по ньому, ми не втекли, ми захищаємося, ми відстоюємо свою країну. Ми готові до цього. І треба йти перемагати, і відповідати.
https://www.youtube.com/watch?v=nP_U_jiyaJs&t=620s
— Я з вами солідарний в тому сенсі, щоб ми зараз не почали «розпинати» організаторів, тому що життя в країні не може зупинитися. По-друге, такі заходи треба проводити. Наскільки мені відомо, було повідомлено про ракетну атаку і всіх попросили спуститися в укриття.
— Я розкажу,
як це все було. Було правильно все організовано, якщо по-чесному, на самому заході. Тобто був початок, ведучий оголосив, що за захід, як він буде відбуватись. Розповів про заходи безпеки: якщо буде повітряна тривога, потрібно спуститись. Все це було.
Потім заспівали гімн, хвилина мовчання в пам’ять за загиблими. І от коли вже закінчилась хвилина мовчання, почала дзвонити повітряна тривога. Закінчилася хвилина мовчання, організатори попросили всіх спуститись вниз — у приміщення, яке убезпечує від таких ударів, бомбосховище. Більшість людей пішли.
Але ж це люди. Частина пішла на вулицю покурити, взяти каву. Хтось — поїхав, а хтось і залишився поруч.
Мій виступ після привітань мав бути першим, тому що ми тут ще представляли фільм в кінці дня. Тобто в нас подвійна була акція.
Тут фактично був військовий захід — мілітарний сектор. Тому, коли попросили спуститись, я піднявся на другий поверх — мені потрібно було переговорити з одним товаришем, якого я дуже давно не бачив. Я запитав технічного співробітника — навряд, але дай Боже, щоб він був живий. Я запитав: «Де той Олег?
» Він сказав: «Він вниз пішов». І щойно я з другого поверху спустився на перший, буквально кілька кроків я ступив до своєї експозиції, як прогримів вибух. Тобто це 10−20−30 секунд минуло.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0vtMxjwQZRjioEgsjdesnpjwTzbeTm1H8yie3pFUnFHVitxmjXJgTTHU4qT5BicU8l&id=100000019431094&show_text=true&width=500
Знесло повністю другий поверх. Удар був точковий, дуже влучний, прямо по центру даху. І лише перекриття оці дуже товсті (гарний у нас все-таки драмтеатр і був і буде) врятувало людей, які були на першому поверсі. На другому поверсі, мені здається, з людьми погано. Вибачаюся, можливо, хтось вижив і я маю надію, але там другого поверху фактично немає.
— Ми маємо робити висновки з того, що відбувається. На майбутнє: можливо, менше треба афішувати подібні заходи, чи вони і так відбувалися в режимі секретності?
— Вони відбувалися в режимі часткової секретності. Ясно, що ти такий захід повністю не вбережеш від витоку. І «консерв» дуже багато.
Якщо такі заходи проводяться, наприклад, в Києві, то Армія дронів проводить їх фактично в бомбосховищах,
і це правильно.
— По-друге, Київ значно ліпше захищений від повітряних атак.
— Так, але ідея була, умовно кажучи, підняти регіони, підняти можливості регіонів. Ідея нормальна, з безпекою треба думати. Поставлю три крапки.
— Це не вплине на розвиток українського безпілотного сектору?
— Ні, нас не зупинити. У нас особисто — у Першого контакту — п’ять-шість вже крил, ми далі робимо розробки, ми далі будемо робити комплектуючі. Ми вже зробили свої двигуни, тому що Китай буде забороняти, ми відчуваємо. Ми все будемо робити, мілітарний сектор, щоб ми були забезпечені тут.
Не вірю, що це якось вплине. Не ті люди. Я побачив серйозний ракетний удар: жодної паніки, всі зосереджені, ніхто не кричить, «всі стріляні», вибачаюсь за орківський сленг. Усі допомагають один одному. Тобто ми зосереджені на перемогу. Нас реально не зупинити. Це не пафос. Ми хочемо захистити наш світ, нашу цивілізацію від цієї темної сили, яка просто поглине все інше, якщо ми цього не зробимо.
— Чернігівці після атаки прийшли на допомогу?
— Ви знаєте, всі чекали під другого удару, тому поліція дуже гарно спрацювала.
Я товаришую дуже давно з Володимиром Недзельським, це начальник УМВС області. Він просто в перші ж хвилини [працював]. Ми почали евакувати поранених. Потім, щойно була можливість евакуації з бомбосховища, підтягнулись хлопці, ще розчищали своїми руками цей завалений боковий вхід від скла, від металу.
Потім швидко, щоб люди вибігали до другого удару, на який ми чекали, евакуювали людей. Він попросив допомогти організувати обхід цих під'їздів, квартир, можливо, десь людина кров’ю стікає, десь поранені. Ми дітей спускали вниз.
Поліція дуже гарно спрацювала. Тут респект їм. Вони приїхали, оточили [драмтеатр], розуміючи, ризикували життям. ДСНСники, лікарі швидкої ризикували життям, розуміючи, що зараз прилетить. Навіть нас військових відганяли, але оточили периметр, щоб люди не підходили.
Щастя якесь боже, що так мало загиблих. Я вибачаюсь перед тими душами, що на небесах, але вони нам будуть допомагати, ми всі зустрінемося там. Але це якийсь Божий перст і гарне приміщення, що мало так загиблих, тому що до 300 людей було — учасників заходу. А також охорона, поліція, СБУ, медицина і так далі. І тому, щоб не було більше [жертв] під час наступного прильоту був оточений периметр. І всі ті, хто всередині, вже допомагав тим, хто потребував цієї допомоги, не залучаючи інших людей.
