Український генерал розбив учетверо більшу армію Будьоного та захистив Польщу від окупації більшовиками! А ще він відмовився від престижної польської нагороди зі словами: «Я воював за Україну, а не за Польщу».Про подвиг генерала УНР Марка Безручка розповідає ШоТам.
Генерал з Токмака розбив військо Будьоного, врятувавши Варшаву від окупації. Та відмовився від престижної польської нагороди зі словами: «Я воював за Україну, а не за Польщу».
Марко Безручко — генерал УНР, чиє ім’я носить 110-та ОМБр ЗСУ. Він народився 31 жовтня 1883 року в містечку Великий Токмак (нині Токмак Запорізької області).
Закінчив юнкерське училище в Одесі, де зустрів майбутнього побратима Всеволода Змієнка. Разом у 1912 році вони вступили до Миколаївської академії в Петербурзі. А після їхнього випуску почалася Перша світова. Марка призначили начальником штабу піхотної дивізії.
За роки війни він пройшов шлях від поручика до капітана й отримав низку орденів. А потім прийшов 1917… Безручко разом з іншими українцями став на бік свого народу.
Брав активну участь у створенні частин української армії та служив у Генеральному штабі.
У квітні 1919 очолив корпус Січових Стрільців під керівництвом Євгена Коновальця. Марко боронив українську землю на Поділлі як від «червоних», так і від «білих».
Та сили були нерівні, і армія УНР відступила. Її 7 грудня 1919 в Луцьку тимчасово прийняли поляки. Наступного року було підписано Варшавський договір: поляки визнали УНР, отримавши частину Галичини та Волині.
Після чого розпочався українсько-польський наступ на окупований більшовиками Київ. 6-та Січова дивізія Безручка спільно з Польською армією дали бій окупантам і визволили Київ. Але ненадовго… Уже за місяць окупанти змусили обʼєднане військо відступити.
Підрозділ Безручка в запеклих боях прикривав поляків, які відходили на укріплені позиції. Будьонний мав амбітний план: вдарити в тил полякам, вийшовши до Любліна та Варшави. Утім, на шляху червоних стояло польське місто Замостя, в якому зупинилася частина дивізії Безручка.
Попереду була найгучніша битва Марка, про яку в росії згадувати не прийнято. До Замостя підійшли 13 000 будьонівців із 72 гарматами та майже 400 кулеметами. Проти них в оборону стали 3,
4 тисячі українців з поляками, 12 гармат і 40 кулеметів.
Безручко як старший за рангом очолив оборону, бо вже мав звання полковника Армії УНР. А його заступником став начальник штабу 6-тої Стрілецької дивізії та давній друг Всеволод Змієнко. Упродовж двох діб гарнізон давав відсіч більшовикам і робив успішні нічні вилазки.
І в чотири рази менша за кількістю та в 6 разів за оснащенням армія Безручка розбила Будьоного. Більшовики припинили облогу й почали відступ, бо з півдня та півночі на них уже йшли польські війська.
«Червоним» вдалося уникнути оточення лише ціною величезних втрат. Таким чином від подальшої окупації більшовиків вбереглися Люблін і Варшава. За цю перемогу Безручка та Змієнка підвищили до рангу генерал-хорунжих Армії УНР.
Та шлях генерала — не лише гучні перемоги, а й болючі поразки….
У листопаді 1920 його дивізія зазнала вкрай тяжких втрат під час боїв на Поділлі. Українцям довелося відступити за Збруч до Польщі, де Безручко й залишився. До старості працював у військовому інституті й очолював Українське воєнно-історичне товариство у Варшаві.
У 1938 уряд Польщі хотів нагородити Марка найвищим військовим орденом країни «Virtuti Militari». Та генерал відмовився його прийняти, заявивши: «Я воював за Україну, а не за Польщу».
Безручко помер 10 лютого 1944. Його поховали на православному кладовищі у Варшаві поруч зі Всеволодом Змієнком. У роки Незалежності України ім’ям Безручка назвали вулиці у Вінниці, Рівному та Києві.
24 серпня 2022 року почесне найменування на честь Безручка присвоєно 110-й ОМБр ЗСУ. Зараз бійці бригади продовжують справу легендарного генерала. Тепер — на Сході України.
The post Як генерал УНР захистив Польщу, розбивши більшовиків (ВІДЕО) appeared first on ШоТам.
