На глибині арктичної тундри відбувається драматичне явище — вибухи метану, які утворюють гігантські кратери в Сибіру. Деякі з них сягають понад 45 метрів у глибину. Це наслідок підвищення температур і ослаблення вічної мерзлоти.
Читайте також:
Океан перетнув критичну межу. Вчені б’ють на сполох через закислення, що загрожує екології Нове дослідження під керівництвом Гельге Хелеванга з Університету Осло пояснює це явище як результат поєднання геологічних, теплових і кліматичних чинників. Найбільше кратерів виявлено на півостровах Ямал і Гидан у Росії. Вони становлять загрозу для інфраструктури, працівників газових родовищ і місцевих громад.
Вічна мерзлота — це ґрунт, який залишається замерзлим щонайменше два роки поспіль. Вона утримує метан, що накопичується під землею. Коли температура підвищується, мерзлота слабшає, а тріщини в породі дозволяють газу підніматися вгору.
За даними Earth.com, утворюється герметична порожнина, де метан накопичується під ще замерзлим шаром. Якщо тиск перевищує міцність мерзлоти — відбувається вибух. Особливо небезпечні зони, де під озерами чи річками утворюються талики — незамерзлі ділянки,
що додатково послаблюють захисний шар.
Кратери мають круті стінки й поля уламків навколо — це свідчить про потужний викид, а не повільне просочування газу. Наприклад, у кратері Сеяха метан виділявся ще кілька років після вибуху 2017 року.
Ямал і Гидан розташовані над одним із найбільших у світі басейнів природного газу. Мережа тріщин і розломів сприяє руху газу й тепла до поверхні. Дослідники вважають, що ключовим чинником є локальне потоншення мерзлоти в місцях перетину таликів і тріщин.
Читайте також:
«Капсули часу». Діаманти з глибини 470 кілометрів розкрили хімію мантії Землі У деяких випадках кратери швидко заповнюються талою водою, і вже за кілька років їх важко відрізнити від звичайних термокарстових озер. Це ускладнює виявлення вибухів, особливо в таких віддалених регіонах. Супутникове картографування понад 326 тисяч квадратних кілометрів показало численні зміни поверхні, багато з яких можуть бути слідами минулих вибухів.
До літа 2021 року вчені зафіксували 7 185 арктичних горбів, які потенційно можуть вибухнути. Деякі з них розташовані поблизу поселень і газових родовищ,
важливих для енергопостачання Європи.
Хоча більшість кратерів виникає в безлюдних місцях, деякі — поруч із газовими магістралями. Вибухи можуть розкидати уламки на сотні метрів, спричинити займання або тривале просочування газу, що загрожує якістю повітря та безпекою.
Польові бригади, оператори трубопроводів і мандрівники можуть наражатися на небезпеку через раптове обвалення ґрунту. Дослідники закликають до вдосконалення методів картографування та створення списку попереджувальних ознак — як-от здуття ґрунту, аномальне тепло взимку чи локальне підняття поверхні.
Хімічна інженерка Ана Моргадо з Кембриджського університету, яка не брала участі в дослідженні, зазначає: «Існують дуже специфічні умови, за яких це явище може виникнути».
—
Читайте також:
