Впорскування частинок у верхні шари атмосфери, щоб знизити температуру планети, звучить як приваблива ідея. Та на практиці це може бути небезпечним і дуже складним, попереджають дослідники.
Команда на чолі з науковицею Мірандою Гак з Колумбійського університету (США) проаналізувала, як у реальних умовах могла б працювати технологія стратосферних ін'єкцій аерозолів (SAI), яка має на меті відбивати частину сонячних променів у космос.
Хімікиня В. Фей МакНіл з Колумбійського університету пояснила:
«Є багато різних наслідків, які можуть виникнути. Ми вважаємо, що можливих результатів набагато більше, ніж це усвідомлювали раніше».
Вона також наголосила, що моделі поки що не відображають реальної картини:
«Дослідники моделюють ідеальні частинки й додають їх саме там і в тій кількості, яка потрібна. Але якщо подивитися на реальні умови, з’являється багато невизначеності».
Читайте також:
Космічний гість. Hubble показує унікальні знімки загадкової комети 3I/ATLAS на відстані 3,8 астрономічної одиниці від Сонця Метод SAI ґрунтується на природному явищі. Після великих вивержень вулканів у стратосферу потрапляє багато попелу,
який тимчасово знижує температуру Землі, відбиваючи частину сонячного світла. Науковці хочуть повторити цей ефект штучно.
Дослідники оцінили технічні можливості, політику, логістику та фізику такого процесу:
- Найкращий варіант — одна міжнародна керуюча структура, яка контролює, де і скільки частинок розпилювати. Це важливо, бо, наприклад, розпилення у середніх широтах може вплинути на циркуляцію повітря і змінити клімат у полярних регіонах.
- Але створення єдиного глобального управління малоймовірне через політичні реалії.
- Альтернатива — багато незалежних програм. Це може спричинити нерівномірне охолодження та хаотичні, короткотривалі проєкти.
Читайте також:
Найпотужніший у цьому році. На Сонці зафіксували спалах приголомшливого масштабу Деякі запропоновані речовини — наприклад, алмази чи цирконій — могли б бути ефективними, але для цього потрібно більше матеріалів, ніж зараз виробляє світ.
«Багато запропонованих матеріалів не є особливо поширеними», — наголосила Гак. Навіть у випадку доступніших речовин, таких як вапно або сірка, може виникнути дефіцит через великі обсяги, які потребуватиме SAI.
Окрім того, дуже дрібні частинки можуть злипатися, а це значно знижує їхній охолоджувальний ефект.
Вчені роблять висновок, що технологія поки що далека від реалістичного застосування.
«Ці практичні обмеження, якщо їх не враховувати, віддаляють сценарії SAI від ідеальних умов», — йдеться в дослідженні.
Автори наголошують, що необхідно краще вивчити потенційні найгірші наслідки, перш ніж навіть думати про запуск такої системи.
Читайте також:
Приголомшлива деталізація. Solar Orbiter зробив найдетальніше зображення Сонця
