Наука

Космічні «річні кільця». Астрономи розгадали 30-річну таємницю народження зірок

3 січ•NV

Цієї зими любителі астрономії, дивлячись на нічне небо в бік сузір'я Персея, можуть лише здогадуватися про масштабні процеси, що відбуваються в його глибинах.

Саме там, у молекулярній хмарі Персея, розташована NGC 1333 — відбивна туманність, яку вчені називають «туманністю-зародком». Це одна з найближчих до нашої Сонячної системи областей зореутворення, де інтенсивне світло новонароджених зірок освітлює величезні масиви газу та пилу.

Читайте також:

Сендвіч Дракули. Телескоп Габбл заглянув усередину величезного протопланетного диска Група дослідників опублікувалав журналі Nature Astronomy результати унікального спостереження за молодою зіркою SVS 13. Використовуючи потужності радіотелескопа ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array) у Чилі, вчені отримали тривимірне зображення надвисокої роздільної здатності. На ньому вперше в історії зафіксовано понад 400 ультратонких дугоподібних молекулярних кілець, вкладених одне в одне.

Це відкриття стало першим прямим спостережним підтвердженням теоретичної моделі, згідно з якою молоді зірки поглинають навколишній матеріал не рівномірно,

а порціями, після чого вибухово викидають надлишки енергії та матерії у вигляді струменів (джетів). Кожне з виявлених кілець діє як «річне кільце» дерева, позначаючи потужний спалах в історії зірки.

Дослідники помітили дивовижну закономірність: розташування наймолодшого кільця точно збігається з яскравим спалахом системи SVS 13, який астрономи зафіксували на початку 1990-х років. Це дозволило встановити прямий зв’язок між накопиченням великої кількості газу на поверхні зірки та подальшою зміною швидкості її струменя.

Професор Манчестерського університету Гері Фуллер, який є співавтором дослідження, зазначив, що кожна група кілець є фактично «часовою міткою» минулих вивержень. Такий підхід дає науковцям абсолютно новий інструмент для вивчення історії росту молодих зірок та розуміння того, як у таких турбулентних умовах починають формуватися планетні системи.

Виявлені структури доводять, що процес формування зірки — це не спокійне накопичення маси, а серія драматичних вибухів та викидів, які формують архітектуру майбутньої космічної системи на мільйони років вперед.

Читайте також:

Загадка для хіміків та сейсмологів. Незвичайна зірка-компаньйон кидає виклик теоріям зоряної еволюції

Дія, газ

Читайте ще