Остання їжа вовченяти, яке загинуло близько 14,4 тисячі років тому, дала вченим нове розуміння того, як і чому зник шерстистий носоріг.
Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Genome Biology and Evolution.
Йдеться про вовченя, знайдене у 2011 році в сибірській вічній мерзлоті поблизу селища Тумат. Аналіз вмісту його шлунка показав, що перед смертю тварина їла м’ясо шерстистого носорога. Це було майже в той самий період, коли цей вид остаточно зник.
Тепер генетики змогли секвенувати геном саме того носорога, рештки якого збереглися у шлунку вовченяти. Дослідження не виявило ознак тривалого скорочення чисельності чи близькоспорідненого схрещування в популяції.
Це означає, що шерстисті носороги не вимирали поступово протягом довгого часу. За даними дослідників, зникнення виду було різким і відносно швидким.
Еволюційний біолог Каміло Чакон-Дуке пояснює, що отримати геноми тварин, які жили безпосередньо перед вимиранням виду, дуже складно, але такі дані допомагають зрозуміти причини зникнення і можуть бути корисними для збереження сучасних зникаючих видів.
Це перший випадок, коли вчені повністю розшифрували геном тварини льодовикового періоду, знайденої у шлунку іншої тварини. Зазвичай давня ДНК сильно пошкоджена, але вічна мерзлота іноді добре її зберігає. Сучасні методи дозволяють виділити достатньо генетичного матеріалу навіть із частково зруйнованих зразків.
Вовченя загинуло незабаром після останнього прийому їжі, тому м’ясо носорога не встигло повністю перетравитися, а ДНК збереглася у відносно хорошому стані. Важливо й те, що тварина жила саме в період зникнення шерстистих носорогів, що дало науковцям унікальний «знімок» генетичного стану виду наприкінці його існування.
Якщо вид довго скорочується чисельно, це зазвичай призводить до зменшення генетичної різноманітності та зростання близькоспоріднених зв’язків. Такі зміни добре помітні в геномі. Проте команда дослідників під керівництвом Сольвейґ М. Гудйонсдоттір та Едани Лорд цього не зафіксувала.
Гудйонсдоттір зазначила, що отримати повний геном з такого незвичного зразка було водночас дуже захопливо і надзвичайно складно.
Науковці порівняли цей геном з двома іншими:
одному з них близько 18,5 тисячі років, іншому — приблизно 48,5 тисячі років. Якби популяція занепадала поступово, ці зміни були б помітні в такому порівнянні. Проте жодних ознак генетичної деградації не виявили.
За словами Едани Лорд, аналізи показали стабільну генетичну картину без зростання рівня близькоспорідненості протягом десятків тисяч років до вимирання виду.
Попередні дослідження старіших зразків також не виявляли проблем із генетичним станом шерстистих носорогів. Нові дані стали додатковим підтвердженням того, що вид залишався генетично здоровим майже до самого кінця.
Це вказує на те, що причиною зникнення було не повільне вимирання, а раптовий зовнішній чинник. Дослідники звертають увагу, що шерстисті носороги тисячі років жили поруч із людьми, а близько 14 тисяч років тому клімат почав швидко змінюватися.
Генетик Лав Дален пояснив, що популяція шерстистих носорогів залишалася життєздатною ще приблизно 15 тисяч років після появи перших людей у північно-східному Сибіру. Це, за його словами, свідчить на користь того, що вирішальну роль у вимиранні відіграло потепління клімату, а не полювання з боку людини.
Читайте також:
- Порятунок виду? В Індонезії помітили двох дитинчат рідкісного яванського носорога
- Зоопарк у печері. В Англії знайшли кістки мамонта, носорога та гієни
- Одна з найрідкісніших тварин у світі. У Великій Британії народився чорний носоріг — відео
