У ветеринарній практиці дедалі частіше фіксують тривожне явище: власники домашніх тварин можуть навмисно перебільшувати або навіть викликати симптоми хвороби у своїх улюбленців. Йдеться про поведінку, схожу на синдром Мюнхгаузена, добре відомий у медицині.
Дослідження, опубліковане в журналі PLOS One, показало: хоча понад половина ветеринарів підозрюють подібні випадки, майже ніхто не повідомляє про них офіційно.
Як проявляється синдром Мюнхгаузена Синдром Мюнхгаузена — це психічний розлад, за якого людина симулює або навмисно викликає симптоми хвороби, щоб отримати увагу чи співчуття. У деяких випадках ця поведінка переноситься на інших — найчастіше дітей.
Аналогічна модель може виникати і у взаємодії з домашніми тваринами. У такій ситуації власник або вигадує симптоми, або реально шкодить тварині, щоб створити враження хвороби. Фахівці розглядають це як форму жорстокого поводження.
Попри потенційну небезпеку, у ветеринарній медицині ця тема досліджена недостатньо — здебільшого йдеться лише про поодинокі клінічні випадки.
Що показало опитування Команда науковців з Утрехтського університету провела опитування серед 88 ветеринарних фахівців,
щоб оцінити їхню обізнаність і досвід.
Результати виявилися показовими:
- 83% ветеринарів заявили, що знають про це явище;
- лише 12% проходили спеціальне навчання;
- 51% припускають, що вже стикалися з такими випадками;
- 5% впевнені, що бачили їх у практиці.
- часті звернення без чітких причин,
- невідповідність симптомів і діагнозу,
- нечіткі або суперечливі описи стану тварини.
Дослідники також звертають увагу на іншу проблему: власники не завжди об’єктивно оцінюють стан своїх улюбленців. Зокрема:
- навіть досвідчені власники часто не помічають ознак болю;
- людям складно правильно інтерпретувати емоції тварин;
- оцінка стану улюбленця залежить від настрою самого власника.
Чому ветеринари не повідомляють про підозри
Незважаючи на поширеність підозр, 92% опитаних ніколи не повідомляли про такі випадки як про жорстоке поводження.
Основні причини:
- відсутність чітких критеріїв діагностики;
- невизначеність щодо алгоритму дій;
- страх порушити конфіденційність клієнта;
- сумніви, що повідомлення матиме наслідки.
Чому проблема виходить за межі ветеринаріїХоча дослідження охоплює невелику вибірку та лише одну країну, його результати можуть мати ширше значення.
Раніше описані випадки свідчать: у сім’ях, де фіксували подібну поведінку, жертвами ставали не лише тварини, а й діти. Саме тому краще розуміння цього явища може допомогти соціальним службам виявляти випадки насильства.
Читайте також Жінки краще висипаються, коли сплять не з чоловіками, а зі своїми собаками — дослідження.