Нове дослідження, проведене міжнародною групою вчених на чолі з фахівцями з Університету Кертіна, проливає світло на одну з найдавніших загадок Стоунхенджа.
Науковці з’ясували, як саме величезний Вівтарний камінь подолав сотні кілометрів, щоб стати центральним елементом знаменитого неолітичного монумента на Солсберійській рівнині.
Читайте також:
Загадка Стоунхенджа розкрита? Гігантські камені для комплексу могли доставляти в рамках стародавніх змагань Центральним об'єктом аналізу став шеститонний піщаниковий мегаліт. Попередні мінералогічні експертизи вже вказували на те, що цей камінь походить із північно-східної Шотландії, яка розташована приблизно за 700 кілометрів від кінцевого місця призначення. Така відстань робить Вівтарний камінь одним із найвидатніших прикладів над далекого транспортування вантажів у доісторичній Європі. Останні дані комп’ютерного моделювання остаточно підтвердили, що переміщення цього гіганта через важкопрохідну місцевість було результатом цілеспрямованої праці давніх людей, а не наслідком природних процесів.
Щоб повністю виключити теорію про природне зміщення,
дослідники поєднали методи радіоізотопного датування мінеральних зерен із цифровим моделюванням стародавніх льодовикових покривів часів останнього льодовикового періоду. Розрахунки показали, що льодовики дійсно могли перемістити уламки скель із Шотландії лише на певну частину шляху — приблизно до району сучасного Доггер-банку в Північному морі. Проте жодного реалістичного льодовикового маршруту, який міг би доставити шеститонну брилу безпосередньо в південну Англію, ніколи не існувало.
Доктор Ентоні Кларк із Школи наук про Землю та планетах Університету Кертіна наголосив, що переміщення каменя було ретельно спланованою операцією неолітичних громад.
Найімовірніше, логістичний маршрут був поетапним і комбінованим: транспортування суходолом чергувалося з річковими або прибережними морськими перевезеннями. Таке масштабне завдання вимагало від доісторичного населення високого рівня планування, соціальної координації між різними регіональними групами та глибокого розуміння ландшафту й навігації.
Надалі дослідники планують точно локалізувати місце видобутку мегаліту в Шотландії та детальніше відтворити давні транспортні шляхи.
Читайте також:
Люди, а не льодовики. Вчені розкрили таємницю транспортування каменів Стоунхенджа
