Космічний телескоп James Webb виявив воду та пил біля вмираючої зорі IRS 3, яка розташована лише за 0,55 світлового року від надмасивної чорної діри Sagittarius A* у центрі Чумацького Шляху.
Про це пише видання Science alert.
Астрономи дослідили зорю IRS 3 за допомогою інструментів NIRCam і MIRI телескопа James Webb. Вона перебуває на пізньому етапі життя та поступово втрачає зовнішні шари. Попри потужне випромінювання й вплив чорної діри Sagittarius A*, навколо зорі зберігаються вода, пил і сполуки на основі кисню.
IRS 3 належить до асимптотичних гігантів. Такі зорі наприкінці життя стають великими й холоднішими, а потім викидають частину своєї речовини у космос. У випадку IRS 3 зоряний вітер рухається зі швидкістю близько 15 кілометрів за секунду.
Навколо зорі сформувалася величезна оболонка з пилу, яка простягається приблизно на 10 тисяч астрономічних одиниць. Одна астрономічна одиниця дорівнює приблизно 150 мільйонам кілометрів, тобто середній відстані між Землею та Сонцем.
Особливість IRS 3 полягає в її близькості до Sagittarius A* — надмасивної чорної діри з масою приблизно у 4 мільйони разів більшою за масу Сонця.
Зоря розташована лише за 0,55 світлового року від неї.
Дослідники припускають, що IRS 3 могла сформуватися на відстані до 16 світлових років від центру галактики, а згодом перемістилася ближче до нього. Її маса може становити близько шести мас Сонця, а вік оцінюють приблизно у 72 мільйони років.
Температура поверхні зорі становить близько 2800 кельвінів, або приблизно 2500 °C. Водночас IRS 3 може бути приблизно у 60 тисяч разів яскравішою за Сонце.
За словами астрофізика Флоріана Пайскера з Кельнського університету, спостереження показують, що зорі навіть у безпосередній близькості до надмасивної чорної діри можуть продовжувати збагачувати навколишній простір речовиною.
Особливу увагу вчених привернула вода. Її виявлення свідчить, що молекулярна речовина може зберігатися навіть в умовах сильного випромінювання в центрі галактики.
Зоря також викидає свої зовнішні шари періодично. Навколо IRS 3 сформувалися кілька оболонок, які можуть відповідати різним епізодам втрати речовини протягом останніх приблизно 5 тисяч років.
Дослідники вважають, що отримані дані допомагають краще зрозуміти, як зорі наприкінці життя впливають на хімічний склад галактичного центру. Навіть у надзвичайно несприятливому середовищі вони можуть продовжувати викидати в космос пил, воду та інші речовини.
Читайте також:
