Біля західного узбережжя острова Ванкувер науковці зафіксували масштабні розриви всередині океанічної тектонічної плити. Процес триватиме мільйони років, однак він може змінити будову небезпечної зони Каскадія, де можливі сильні землетруси та цунамі.
Про це пише Indian Defence Review.
Дослідники вивчали північну частину зони субдукції Каскадія на північному заході Тихого океану. Саме тут океанічні плити Експлорер і Хуан-де-Фука поступово занурюються під Північноамериканську плиту.
Нові сейсмічні дані показали, що ця структура не залишається суцільною. Усередині неї формуються великі розломи, які поступово розділяють плиту на окремі сегменти.
Науковці описують такий процес як поетапне руйнування плити. Окремі її частини можуть відриватися не одночасно, а з великими проміжками часу.
Через це субдукція здатна припинятися на одних ділянках, водночас продовжуючись на сусідніх. Навіть окремі етапи такого розпаду можуть тривати десятки тисяч років.
Щоб побачити структуру під морським дном, дослідники використали метод сейсмічної рефлексивної візуалізації. Під час експедиції 2021 року спеціальне судно спрямовувало звукові хвилі в надра,
а їхні відбиття реєстрували гідрофони на 15-кілометровому кабелі.
Отримані зображення дали змогу роздивитися великі порушення всередині плити. На одному з основних розломів вертикальне зміщення гірських порід сягає приблизно п’яти кілометрів.
На ділянці завдовжки близько 75 кілометрів також виявили різницю в сейсмічній активності між окремими частинами плити. Це стало ще одним свідченням того, що вони поводяться вже не як єдина структура.
Водночас учені застерігають від висновків про швидку геологічну катастрофу. Руйнування відбувається надзвичайно повільно, а повна перебудова цієї ділянки може зайняти мільйони років.
Однак сейсмічна небезпека Каскадії нікуди не зникає. Ця зона й надалі здатна породжувати потужні землетруси та пов’язані з ними цунамі.
Поки дослідники не знають, як саме нові розломи вплинуть на майбутні землетруси. Вони можуть або допомагати розриву поширюватися на більшу територію, або, навпаки, ставати природними бар’єрами, які його зупинятимуть.
Наступне завдання науковців — з’ясувати, чи здатен великий землетрус перетнути виявлені межі між сегментами та як подальший розпад плити змінюватиме всю зону субдукції.
Спостереження також дає рідкісну можливість побачити, як поступово перебудовується межа між тектонічними плитами. Згодом фрагменти зруйнованої структури можуть допомогти геологам краще зрозуміти, як зникали давні зони субдукції в минулому Землі.
