Археологи, які працюють в Чайоню-Тепесі на південному сході Туреччини, виявили гірничодобувну майстерню площею приблизно 5 квадратних метрів, що датується 6900–6800 роками до нашої ери.
В ній були знайдені необроблений та оброблений малахіт, мідні предмети та вимощена каменем робоча зона, пише Arkeo News.
Згідно з інформацією, оприлюдненою Міністерством культури і туризму Туреччини, археологи виявили майстерню в західній частині поселення. Щонайменше шість ям для стовпів оточували площу приблизно п’ять квадратних метрів, а в центрі знаходилася вимощена каменем робоча поверхня.
Читайте також:
Будинок мертвих. Археологи знайшли вісім дитячих скелетів в поселенні епохи неоліту Таке розташування є одним із найпоказовіших аспектів знахідки. Отвори від стовпів можуть свідчити про те, що колись робоче місце закривала легка конструкція або навіс, що свідчить про те, що цю зону навмисно підготували для виробництва, а не випадково скупчили викинутий матеріал.
У центрі майстерні археологи виявили 18 шматків малахіту. Ще 24−25 зразків було зафіксовано в самій майстерні та її безпосередніх околицях,
тоді як на ширшій ділянці розкопок наразі було знайдено приблизно 42 знахідки з малахіту та міді. До них належать необроблений малахіт, частково оброблені шматки, оброблений малахіт, мідні намистини та інші мідні предмети. Їх спільна присутність надає майстерні особливої археологічної цінності, оскільки кілька етапів обробки та перетворення матеріалу можна дослідити в одному контексті.
Оброблений мідний предмет може свідчити про те, що громада володіла та використовувала метал. Виробнича зона, що містить сировину поряд з частково обробленими та завершеними виробами, потенційно може розкрити значно більше: де відбувалася робота, як матеріали переміщувалися через різні етапи та чи були певні види діяльності зосереджені у визначених частинах поселення. Ця відмінність розміщує нове відкриття в рамках ширшої історії, вже задокументованої в Чайоню.
Читайте також:
Предки щось знали. У Туреччині знайшли 5000-річний хліб — і запустили його рецепт у виробництво в пекарні Міністр культури і туризму Мехмет Нурі Ерсой, оголошуючи про відкриття, сказав, що докази використання міді та малахіту в Чайоню сягають приблизно 9100 року до нашої ери.
Він назвав нову майстерню доказом того, що ця традиція триває приблизно два тисячоліття, і що спеціалізована виробнича діяльність відбувалася у визначених робочих зонах.
Чайоню вже давно займає важливе місце в дослідженнях ранніх технологій видобутку міді. Археологічні дослідження показали, що громади в Анатолії та північній Месопотамії видобували самородну мідь та мідні мінерали за тисячі років до того, як метал став поширеним матеріалом. Раніші знахідки з Чайоню відіграли значну роль у цій дискусії. Дослідження доісторичної металургії виявили поселення серед ранніх місць, де обробляли самородну мідь, включаючи докази таких методів, як кування та відпал: контрольоване нагрівання міді під час виробництва.
Рання технологія міді охоплювала низку практик, які не слід автоматично ототожнювати з набагато пізнішою великомасштабною металургією печей та інтенсивною обробкою руди. Неолітичні ремісники могли вибирати та формувати мідні мінерали, такі як малахіт, а також обробляти природну металеву мідь за допомогою таких методів, як кування та нагрівання. Це не применшує важливості відкриття Чайоню.
Навпаки, вона допомагає розмістити майстерню в рамках набагато тривалішого технологічного процесу, завдяки якому громади поступово розвивали дедалі спеціалізованіші знання про мінерали та метали.
Читайте також:
Таємничі ритуали палеоліту. У турецькій печері знайшли 25 кам’яних фігурок черепах віком 16 500 років Очікується, що радіовуглецеве датування та додаткові археометричні аналізи уточнять хронологію цих відкладень. Ці дослідження також можуть допомогти встановити детальніший зв’язок між майстернею, навколишніми шарами забудови та пізнішими фазами, представленими в цій частині Чайоню.
Раніше NV Техно писав, що дослідники виявили печеру на сході Туреччини, стіни якої зображені більш ніж сотнею антропоморфних та зооморфних фігур, а також багатьма іншими геометричними символами. Це одна з найстаріших, найкраще збережених та найщільніше розписаних печер в Анатолії.
Археологічні знахідки навколо печери датуються неолітом, і немає жодних доказів будь-якої людської діяльності після цього, тому мистецтво, ймовірно, також датується періодом неоліту, хоча його датування не встановлено безпосередньо. Багато фігур нашаровані одна на одну, і існують стилістичні відмінності, які вказують на те, що печеру повторно використовували протягом сотень, можливо, навіть тисяч років.
Читайте також:
Людина та леопард. В Туреччині знайшли унікальну статую віком понад 10 тисяч років
