Попри регулярні історії про людей, які доживають до 110–120 років, науковці досі сперечаються, де проходить природна межа людського життя. Найобережніші демографічні оцінки вказують приблизно на 115 років, хоча окремі моделі допускають значно вищі цифри.
Про це пише New Scientist.
Найвідомішою довгожителькою залишається француженка Жанна Кальман. За офіційними даними, вона прожила 122 роки і 164 дні — від 1875 до 1997 року.
Її рекорд, однак, не раз ставили під сумнів. Частина дослідників припускала, що після смерті Кальман її особу могла перебрати донька Івонна, хоча загальновизнаного підтвердження цієї версії немає.
Другою серед найбільш відомих підтверджених довгожителів була японка Кане Танака, яка прожила 119 років і 107 днів. Випадки, коли люди наближаються хоча б до 120 років, залишаються надзвичайно рідкісними.
Через це науковці намагаються визначити не окремий рекорд, а реальну біологічну межу. Один із підходів ґрунтується на демографічних даних про людей, чий вік вдалося документально підтвердити.
Такі дослідження дають приблизну межу близько 115 років.
Водночас вони не виключають, що в поодиноких випадках людина може дожити приблизно до 125 років.
Інший підхід використовує комп’ютерне моделювання старіння. Дослідники аналізували зміни показників крові у людей похилого віку та намагалися визначити момент, коли організм остаточно втрачає здатність відновлюватися після стресу.
За такими моделями критична межа для більшості людей може наближатися до 120 років. Для найстійкіших організмів теоретична верхня планка піднімалася приблизно до 150 років.
Втім, такі цифри не означають, що люди регулярно почнуть жити півтора століття. Моделі описують математично можливий сценарій за певних умов, а не прогноз для конкретної людини.
Є й значно сміливіші оцінки. Якщо уявити, що медицина майбутнього навчиться усувати практично всі виліковні причини старіння, а головною проблемою залишиться лише накопичення пошкоджень ДНК, теоретична межа може наблизитися навіть до 194 років.
Але поки це лише уявний сценарій. Сучасна медицина ще не здатна повністю зупинити або радикально відкласти всі основні механізми старіння.
Додаткову проблему створює достовірність історичних даних.
Дослідник Сол Ньюман звертав увагу, що записи про надзвичайно старих людей нерідко містять помилки, а інколи й навмисні фальсифікації.
У різних країнах виявляли випадки, коли люди, записані як столітні, насправді давно померли, а родичі продовжували отримувати за них пенсію. Такі помилки можуть суттєво завищувати статистику довголіття.
В одному з досліджень зазначалося, що 98% заяв про життя понад 115 років не вдалося надійно підтвердити. У країнах із якісними архівами народжень надзвичайно високий вік також підтверджується дуже рідко.
Тому найобережніший висновок сьогодні такий: близько 115 років виглядають як найбільш реалістична верхня межа, яку регулярно дозволяють підтверджені демографічні дані. Окремі люди можуть прожити довше, але 150–200 років поки залишаються сферою моделей і припущень.
