Група вчених зробила значущий прорив у розумінні механізмів контролю агресії, виявивши у мозку плодових мушок дрозофіл особливий тип клітин, здатних майже миттєво пригнічувати агресивну поведінку. Для цього дослідники створили новітні генетичні інструменти, які дозволяють активувати окремі групи нейронів з надзвичайною точністю.
Роль октопаміну та нові підходи до дослідженьУ ході експериментів було встановлено, що ключову роль у соціальній поведінці мух виконує нейромедіатор октопамін, який є аналогом людського норадреналіну. Раніше ефекти октопаміну на агресію залишалися незрозумілими через обмеженість методів дослідження: вчені не могли окремо активувати різні групи нейронів, що призводило до суперечливих результатів. Новий генетичний інструментарій, розроблений спеціалістами Інституту Солка та UCLA, дозволив вперше ізолювати й дослідити окремі класи клітин, використавши 529 комбінацій генетичних маркерів. З них лише 40 виявилися достатньо специфічними для точних експериментів.
"Коли дослідники за допомогою світла активували певні нейронні лінії, пов’язані з клітинами ASM4 та ASM5,
агресія припинялася на час стимуляції. Щойно світло вимикали, бійки відновлювалися."
Активація нейронів зупиняє агресію незалежно від статіУ серії експериментів самців мух ізольовували протягом шести днів, що підвищувало їхню схильність до агресії. Після цього двох самців розміщували разом і фіксували кількість атак. Активація нейронної лінії ASM4 призводила до майже миттєвого припинення агресивної поведінки без впливу на загальну рухливість, тоді як стимуляція ASM5 такого ефекту не давала. Аналогічні результати було отримано і для самок дрозофіл, що свідчить про універсальність механізму незалежно від статі.
Попри значний прогрес, дослідження поки що обмежується плодовими мушками. Генетичні інструменти ще не дають змоги повністю ізолювати всі типи нейронів, а хімічна природа сигналів, якими користуються клітини (октопамін, тирамін чи обидва), потребує додаткового вивчення. Найближчим часом науковці планують скласти докладну карту взаємозв’язків між нейронами, щоб зрозуміти, як саме формується та передається «стоп-сигнал» у мозку.
Це відкриття не лише поглиблює розуміння базових механізмів агресії, а й прокладає шлях до нових підходів у дослідженні мозку та поведінки живих організмів.
