Доктор Стівен Кейн з Каліфорнійського університету в Ріверсайді та його колеги пропонують нове пояснення однієї з найголовніших загадок Сонячної системи: чому Венера, так схожа на Землю за розміром і масою, взагалі не має супутника.
Використовуючи комп’ютерне моделювання того, як орбіта гіпотетичного супутника Венери розвиватиметься під дією гравітаційних припливів, астрономи виявили, що доля супутника залежить від того, як швидко Венера оберталася після свого формування, пише Sci.news.
«Наше дослідження показує, що Венері не потрібна була катастрофа, щоб досягти того, що ми бачимо сьогодні. Виявляється, що гравітація самої планети в поєднанні зі швидкістю її обертання природним чином спричинила колапс супутника на неї», — сказав доктор Кейн.
Читайте також:
Унікальна поверхня. Загадкові «корони» на Венері отримали нове пояснення Якби зіткнення гіганта, що призвело до формування гМісяця, призвело до швидкого обертання ранньої Венери, з тривалістю дня менше 12 годин, супутник місячної маси міг би проіснувати мільярди років. Але якби внаслідок удару Венера оберталася повільніше,
будь-який супутник був би затягнутий всередину припливними силами та розірваний гравітацією Венери приблизно протягом 30 мільйонів — 1,7 мільярда років.
Дослідники також змоделювали два різні припущення щодо того, як кам’янисті внутрішні частини Венери розсіюють припливну енергію. Вони виявили, що два підходи узгоджуються при повільніших обертах, але розходяться для масивніших супутників при швидких обертах, що підкреслює, наскільки результат залежить від властивостей внутрішньої частини Венери.
Найважливіше те, що вчені пов’язали свої результати з окремими симуляціями самих гігантських ударів. Ці симуляції зіткнень показують, що зіткнення, достатньо сильні, щоб спричинити фактичне, повільне ретроградне обертання Венери, як правило, утворюють диски з уламків, які або падають назад на планету, не утворюючи супутника, або залишають будь-який супутник, що утворився, прямо на межі виживання припливів.
Читайте також:
Нові можливі докази. Вчені дослідили, що на Венері могли існувати океани Разом ці висновки свідчать про те, що безмісячний стан Венери не вимагає додаткової катастрофічної події,
такої як пізніший удар, що знищує існуючий супутник. Натомість, це може бути поясненням звичайної еволюції припливів після одного гігантського удару.
Дослідження також передбачає, що будь-який такий супутник, якби він існував недовго, був би знищений на початку історії Венери, і що подібні екзопланети, подібні до Венери, що обертаються поблизу своїх зірок, загалом можуть бути нездатними утримувати великі супутники, що матиме наслідки для їхньої кліматичної стабільності.
«На мою думку, наявність місяця має свої переваги, але це не обов’язково для забезпечення придатності для життя. Місяць безумовно змінив те, як Земля еволюціонувала з часом, але ми не до кінця розуміємо, наскільки важлива ця роль», — сказав доктор Кейн.
Читайте також:
Притулок життя. Земні мікроби могли заселити хмари Венери крізь мільярди років — науковці «Коли люди думають про близнюків Землі навколо інших зірок, одне з питань, які вони ставлять, це: чи є в неї місяць?. Наше дослідження показує тривожний сценарій для багатьох із цих випадків. Якщо ці планети не обертатимуться достатньо швидко,
Місяць впаде на поверхню, і це змінить хід історії для цих планет», — пояснили астромноми.
Раніше NV Техно писав, що нещодавно вчені зі Швейцарії змоделювали як удар відносно великого небесного тіла об поверхню Венери міг спричинити сповільнення обертання планети.
В новій статті, представленій на нещодавній Генеральній асамблеї Європейського союзу геологічних наук у Відні, автори стверджують, що їхні моделі вказують на те, що дивне 248-денне обертання Венери, ймовірно, спричинив удар розміром з Місяць під великим кутом та високою швидкістю. І це, ймовірно, сталося протягом перших 50 мільйонів років формування Венери.
Читайте також:
