Палеонтологи дослідили рештки Megacauda sungei — водного хижака, який жив 165 млн років тому. Його анатомія свідчить про ранній розвиток механізму ковтання, важливого для вигодовування дитинчат молоком.
Про це пише видання ScienceDaily.
Тварина завдовжки близько 50 см і масою приблизно 2 кг мешкала у водоймах на території сучасної Внутрішньої Монголії. Вона мала сплющений широкий хвіст і зуби із загнутими назад виступами, які допомагали утримувати слизьку здобич.
Найважливішою особливістю викопної тварини виявилася будова м’якого піднебіння — тканини, що відокремлює ротову порожнину від носової частини глотки. Така анатомічна структура допомагає ссавцям ковтати їжу й рідину, не порушуючи дихання.
Цей механізм має особливе значення для вигодовування дитинчат молоком. Він зменшує ризик потрапляння рідини в носові ходи та забезпечує безпечніше споживання поживної їжі на ранніх етапах життя. За словами палеонтолога Томаса Мартіна з Боннського університету, розвиток м’якого піднебіння та зміни в будові ротової порожнини й глотки були важливими для еволюції ссавців і подальшого розвитку мозку.
Щоб дослідити анатомію Megacauda sungei, науковці використали комп’ютерну томографію викопних решток і створили тривимірні моделі її тіла. Вони припускають, що тварина плавала, відштовхуючись передніми кінцівками та рухаючи хвостом хвилеподібно, а задні кінцівки допомагали їй змінювати напрямок. Дослідники вважають цю знахідку найдавнішим свідченням водного способу життя серед ссавців та їхніх ранніх родичів.
Зуби тварини також мали незвичайну будову. Окрім пристосованих для полювання зубів із загнутими виступами, вона мала спеціалізовані ікла з трьома коренями.
За результатами порівняння з іншими викопними рештками та сучасними тваринами дослідники віднесли Megacauda sungei до докодонтів — вимерлої групи ранніх родичів ссавців. Цей вид став найбільшим серед відомих науковцям представників цієї групи з юрського періоду, коли більшість ранніх родичів ссавців були дуже дрібними й важили лише кілька грамів.
Викопні рештки знайшли у Внутрішній Монголії, а згодом вони потрапили до Палеонтологічного музею Ляоніна в китайському місті Шеньян. Новий вид описала міжнародна команда вчених із Китаю, США та Німеччини. Результати дослідження опублікували в журналі Nature.
Інші знахідки докодонтів свідчать, що представники цієї групи освоювали різні середовища: одні жили на деревах, інші рили підземні ходи, а Megacauda sungei пристосувалася до життя у воді. Це вказує на значне різноманіття способів життя серед ранніх родичів ссавців задовго до появи сучасних видів.
Читайте також:
