Дослідники з Університету Марбурга виявили докази використання алое в давньоєгипетських практиках бальзамування, поєднавши різні дисциплінарні підходи та методи.
У своєму дослідженні «Нові молекулярні та історичні докази давньоєгипетського бальзамування» вони поєднали молекулярний аналіз з вивченням історичних письмових джерел, виявляючи нові докази щодо використання рослинних речовин у бальзамуванні, пише Phys.org.
Муміфікація в Стародавньому Єгипті була складним процесом, що включав не лише потрошіння тіла, але й використання різних рослинних, тваринних та мінеральних матеріалів. Попередні хімічні аналізи виявили хвойні смоли та дьогті, фісташкові смоли, рослинні олії, тваринні жири, бджолиний віск та бітум у бальзамувальних сумішах. Також були знайдені докази наявності інших екзотичних рослинних смол, таких як елемі або дамар.
Читайте також:
Аромат тисячолітньої давності. Хіміки розшифрували запахи 19 єгипетських мумій Незважаючи на ці висновки, численні питання залишалися без відповіді: які види рослин насправді використовувалися? Як рецепти бальзамування відрізнялися в різні періоди,
регіони та частини тіла? І які з речовин, описаних у давньоєгипетських текстах, можна пов’язати з певною рослинною сировиною? Дослідження Марбурга виявило раніше невиявлені сполуки рослинного походження в матеріалі мумій, який використовувався як ліки з пізнього Середньовіччя.
Для свого дослідження вчені проаналізували 24 предмети з університетських та музейних колекцій, включаючи муміфікований череп із Зоологічної колекції Марбурзького університету. Радіовуглецевий аналіз відніс череп до VIII століття до нашої ери. Хімічний аналіз цього черепа та другого зразка — історичного препарату Mumia vera aegyptiaca XVIII століття, що походить з аптеки Левен в Оффенбаху-на-Майні (зараз зберігається в Музеї фармації Гейдельберга) — виявив сліди кількох сполук рослинного походження, пов’язаних з алое.
«Це відкриття є важливим для досліджень з двох причин: досі алое не було ідентифіковано як компонент давньоєгипетських бальзамувальних матеріалів за допомогою молекулярного аналізу. Водночас алое пов’язували з матеріалом мумій, який використовувався як ліки в пізніші століття,
зокрема в середньовічних текстах», — пояснює доктор Таня Поммеренінг, яка очолює єдиний у Німеччині Інститут історії фармації та медицини в Марбурзькому університеті.
Читайте також:
У печерах Саудівської Аравії знайшли унікальні мумії гепардів «Раніше вважалося, що автори цих текстів спекулювали та спиралися на біблійні уривки (наприклад, Івана 19:39), оскільки знання про бальзамування в Стародавньому Єгипті були втрачені. Нові висновки свідчать про те, що цей зв’язок може мати глибше історичне коріння», — додала вона.
Важливо розуміти, що історичний термін «алое» стосувався різних рослинних матеріалів. Окрім рослин роду Aloe, він також міг позначати агарове дерево, зокрема деревину роду Aquilaria, яка використовувалася як ароматичний матеріал. Виявлені рослинні сполуки вказують саме на продукти, отримані з роду Aloe, а не з агарового дерева.
Читайте також:
Відмінно збереглася. Учені розкрили секрет методики бальзамування відомої австрійської мумії Тому дослідники переглянули давньоєгипетські письмові джерела. При цьому увага приділи цьому терміну ꜥnḫ-jm.
j. Деякі описи речовини та її використання свідчать про те, що вона могла стосуватися алое або ексудату, отриманого з нього. Однак остаточної ідентифікації ще не досягнуто. Оскільки сполуки, пов’язані з алое, були виявлені лише у двох з 24 проаналізованих об'єктів, не можна зробити висновок, що алое загалом використовувалося для муміфікації. Можливо, такі матеріали використовувалися лише в певних практиках бальзамування, залежно, наприклад, від періоду або наявності сировини.
Дослідження також було зосереджене на Mumia vera aegyptiaca, лікарській речовині, що використовувалася в Європі в пізньому Середньовіччі та на початку Нового часу. Її отримували з мумійного матеріалу та пов’язаних з ним бальзамувальних речовин або продавали як готовий продукт. Точний склад цих історичних продуктів досі вивчений лише частково.
Аналізи виявили значну варіацію в хімічному складі історичних препаратів, хоча деякі з них містили характерні сполуки смол, отриманих з хвойних порід. В експериментальних дослідженнях повідомлялося, що деякі компоненти смол хвойних порід проявляють антимікробну активність.
Читайте також:
Копайте глибше. В Єгипті під давньоримським табором знайшли скельні гробниці Отже, дослідницька група додатково дослідила протиінфекційний профіль вибраних препаратів. Екстракт з лікарської колекції Віганда в Марбурзі продемонстрував помірний захисний ефект проти пошкодження клітин, індукованого вірусом грипу, в експериментах з культурою клітин. Однак виділена основна сполука, 7-оксодегідроабієтова кислота, не відтворила цей ефект. Тому конкретні інгредієнти, відповідальні за спостережувану активність в екстракті, залишаються невідомими.
Раніше NV Техно писав, що знаменита льодяна мумія Етці, вік якої сягає 5300 років, виявилася не просто статичною археологічною знахідкою, а справжньою мікробною капсулою часу.Дослідники з’ясували, що всередині та на поверхні тіла досі мешкають холодолюбні організми, які збереглися після його тривалого перебування у льодовику.
Для аналізу науковці використали широкий спектр зразків: лід із поверхні тіла, талу воду зсередини мумії, мазки, а також збережені дані про тканини кишківника та вміст шлунка. Щоб виключити випадкові забруднення, вчені порівняли ці матеріали із замороженим зразком ґрунту, відібраним на місці виявлення Етці ще у 1991 році. З’ясувалося, що генетичний матеріал містить як оригінальну флору, так і мікроорганізми, що заселили тіло пізніше.
Читайте також:
Упізнали за переломами. Вчені довели, що слуг стародавніх єгипетських правителів приносили в жертву
