Гігантські панди не є нездатними до розмноження без допомоги людей, хоча такий міф досі поширений. Дослідники пояснюють його підвищеним інтересом до статевого життя цих тварин і давньою репутацією панд як надзвичайно лінивих ведмедів.
Гігантські панди – одні з найвідоміших ведмедів у світі. Вони перебувають під загрозою зникнення, тож науковці в різних країнах працюють над збереженням виду. У 1972 році президент США Річард Ніксон оголосив, що до країни прибудуть панди Лін-Лін і Сін-Сін, і заявив, що головна проблема з цими тваринами полягає в тому, що вони нібито «не вміють розмножуватися».
Тодішній директор Національного зоопарку Тед Рід знав про цю «проблему зі статевим життям» і прагнув знайти її розв’язання. Готуючись до прибуття панд, він найняв Девру Клейман – першу в історії зоопарку наукову співробітницю. Вона спеціалізувалася на репродуктивній біології тварин. На той час пара ще була надто молодою для розмноження.
Рід також регулярно писав секретарю Смітсонівського інституту Діплону Ріплі про спроби зоопарку отримати потомство від панд. Працівники зоопарку й експерти були зосереджені на їхньому розмноженні,
а багаторічні невдачі Рід сприймав і як особисту поразку, і як ширшу проблему.
Для фахівців, які відповідають за відтворення зникаючих видів, розмови про спаровування є частиною роботи. У випадку панд люди, схоже, легше переступають через сором: спостереження за подібною поведінкою інших тварин у зоопарках зазвичай викликає ніяковість, однак це не так, коли йдеться про панд.
Дослідники не знають напевно, чому виникла така різниця. Вони припускають, що миловидність панд змушує людей сприймати їх радше як уособлення чистоти, ніж як тварин, поведінка яких може здаватися непристойною. Науковці вважають, що підвищена увага до статевого життя великих панд значною мірою пов’язана з міфом, ніби ці ведмеді зовсім не знають, як розмножуватися.
Насправді це твердження хибне: сучасні панди (Ailuropoda melanoleuca) та їхні предки живуть на Землі мільйони років. У дикій природі панди живуть приблизно від 15 до 20 років. Щоб вид зберігався протягом століть, мало відбуватися чимало успішних випадків розмноження.