Історія про те, як роки кропіткої праці дали бажаний результат
У 1858 році в Англії, в містечку Вудингдін, були розроблені плани для нового будинку, який мав бути побудований і приєднаний до промислової школи для важких підлітків. Для будівництва було необхідне джерело води, тому прийняли рішення, що відкачування води з різних місць не рентабельне. Будівництво колодязя Вудингдін почалося за допомогою ув’язнених виправної в’язниці для зниження витрат. Вся земля викопана вручну, а відра з нею піднімалися на поверхню за допомогою лебідки. Спочатку планувалося побудувати колодязь глибиною в 122 метри, стіни якого мали бути покриті цеглою. Після двох років глибина колодязя досягла 134 метрів нижче поверхні землі (і трохи нижче рівня моря), а вода так і не була знайдена. Далі було прийнято рішення прокапати горизонтальні шахти в чотирьох напрямках. Але це не дало результату. Проте робітники не збиралися здаватися, адже джерело води було вкрай необхідне. Проведена титанічна робота та існували надії, що вода вже поруч. Почали поглиблювати один з горизонтальних тунелів. Робота в шахті проводилася ще два роки, при цьому люди працювали 24 години на добу, копаючи і викладаючи цеглини. Люди працювали в задушливих, тісних тунелях і єдиним джерелом світла були свічки. Нарешті 16 березня 1862 року каменяр помітив, що земля на дні починає повільно підніматися вгору. Він та інші працівники провели напружені 45 хвилин, піднімаючись наверх з колодязя, перш ніж вода ринула вгору, означаючи, нарешті, успіх. Після чотирьох років наполегливої роботи, колодязь Вудингдін досяг 392 метрів в глибину, що робить його найбільш глибоким колодязем, виритим вручну, в світі.
