Згадка про генуезьких моряків, що знають про землю на захід від Гренландії, «де живуть гіганти», була виявлена в працях міланського ченця XIV століття.
Переписуючи і деталізуючи документ Cronica universalis приблизно 1345 роки, створений міланським ченцем Гальванеусом Фламмою, фахівець з середньовічної латинської літератури професор Паоло К'єза зробив «дивовижне» відкриття «виняткового» уривка, який відноситься до регіону, відомому зараз як Північна Америка.
Згідно К'єза, древнє есе передбачає, що моряки з Генуї вже знали про землю, відомої як «Маркланд» / «Маркалада», яка згадується деякими ісландськими джерелами і визначена вченими як частина Північної Америки біля узбережжя Атлантичного океану (зазвичай вважається Лабрадором або Нюфаундлендом).
«У цій країні є будівлі з такими величезними кам’яними плитами, що ніхто не міг би їх побудувати, крім величезних гігантів. Є також зелені дерева, тварини і безліч птахів. Однак жоден моряк так і не зміг дізнатися що-небудь напевно про цю землю або її особливості», — йдеться в документі.
«Ми знаходимося поруч з першою згадкою про американський континент,
хоча і в зародковій формі, в районі Середземного моря», — заявляє професор К'єза з факультету літературних досліджень, філології та лінгвістики Міланського університету.
Гальванеус був ченцем-домініканцем, який жив в Мілані і був пов’язаний з сім'єю, яка володіла містом. Він написав кілька літературних творів латиною, в основному на історичні теми. Есе Cronica universalis, яке вивчає К'єза, вважається однією з його більш пізніх робіт — можливо, останньою — і залишилася незавершеною і недосконалою. Вона націлена на докладний опис історії всього світу, від «Створення світу» до моменту публікації.
Перекладаючи і аналізуючи Cronica universalis, професор К'єза демонструє, як Генуя могла б стати «воротами» для новин, і Гальванеус згадує чутки про землі на крайньому північному заході.
«Ці чутки були занадто розпливчастими, щоб знайти узгодженість в картографічних або наукових уявленнях», — заявляє професор, пояснюючи, чому в той час Маркалада не вважалася новою землею.
Проте, стверджує К'єза, Cronica universalis «приносить безпрецедентні докази припущеннями про те,
що новини про американський континент, отримані зі скандинавських джерел, поширилися в Італії за півтора століття до Колумба».
Він додає: «Що робить цей уривок винятковим, так це його географічне походження: чи не північна територія, як у випадку інших згадок, а північна Італія».
В цілому, каже професор К'єза, ми повинні «довіряти» Cronica universalis, оскільки протягом усього документа Гальванеус заявляє, де він чув про усні розповіді, і підкріплює свої твердження елементами, взятими з розповідей.
«Я не бачу причин не вірити йому», — заявляє професор К'єза, додаючи, — що вже давно помічено, що морські карти XIV століття, складені в Генуї і Каталонії, пропонують більш просунуте географічне уявлення півночі.
«У нас немає доказів того, що італійські або каталонські моряки коли-небудь досягли Ісландії або Гренландії в той час, але вони, безумовно, могли купувати у північноєвропейських торговців товари цього походження для перевезення в район Середземного моря», — підкреслив дослідник.
Раніше НВ писав, що згідно з новим аналізом ДНК стародавніх людей, різні штами сифілісу існували в Європі задовго до початку експедицій Христофора Колумба до Америки.
Деякі вчені припускають, що саме команда Колумба привезла з Америки в Європу бактерію Бліда трепонема (Treponema pallidum), яка є збудником сифілісу. Це підтверджували рештки тіл корінних американців, на кістках яких були сліди пошкоджень від хвороб, схожих на сифіліс.
Але, згідно з результатами нового дослідження, різні штами бактерій-збудників сифілісу існували в Європі ще задовго до експедицій Колумба.
На кістках середньовічних людей були ДНК бактерій Treponema pallidum, — це підтвердила техніка «молекулярних годинників», за допомогою якої вчені відстежили зміни генів з плином часу і уточнили вік штамів бактерій, які були на цих кістках.
