"Міжпланетна автоматична станція "Луна-25" припинила своє існування внаслідок зіткнення з поверхнею Місяця". Кілька днів тому це повідомлення від "Роскосмосу" підняло настрій мільйонам українців.
Однак новини довкола "Луна-25" можуть не тільки порадувати, але й привернути увагу до набагато масштабніших подій, які розвиваються довкола низки космічних програм світу.
Востаннє нога людини ступала на поверхню супутника Землі півстоліття тому. Тоді, 14 грудня 1972 року, командир місії "Аполлон-17" Юджин Сернан пообіцяв, що люди ще повернуться на Місяць. І зараз його обіцянка реалізовується.
Низка країн світу готові витрачати сотні мільярдів доларів, аби повернути людину на Місяць. Причина такого інтересу проста: коли місія "Аполлон-17" покидала супутник Землі, знання про нього кардинально відрізнялось від сьогоднішнього. Головна відмінність в тому, що тепер ми знаємо - на Місяці є вода.
Саме цей факт відкриває перспективу перетворити найближче позаземне тіло не просто на джерело для нових досліджень, а зробити з нього перевалковий пункт для міжпланетних подорожей, зокрема на Марс.
Проте є проблема: найбільша концентрація водяного льоду в затінених кратерах південного полюса Місяця. А спроби висадки у цій частині супутника Землі досі ще нікому не вдавались.
Хто планує потрапити на МісяцьУ порівнянні з першими місячними програмами 60-х років минулого століття, коли між собою змагалися США та СРСР, сучасні місії мають ширшу географію. Невеликі країни, зокрема Обʼєднані Арабські Емірати, Ізраїль і Люксембург, попри свої обмежені можливості, також мали свої місячні програми.
Однак, якщо говорити про масштабні місії, то їх реалізують чотири держави: Індія, Китай, РФ та США.
Вже сьогодні, 23 серпня, індійська місія Chandrayaan-3 спробує приземлити свій роботизований посадковий модуль Vikram на південному полюсі Місяця.
Chandrayaan-3
фото Twitter/ISRO
Якщо індійському космічному агентству ISRO вдасться успішно дістатись до супутника Землі, то Індія стане четвертою країною у світі, після СРСР, США та Китаю, яка змогла це зробити. Більше того Індія буде першою, хто дістанеться південного полюса Місяця.
Перша індійська місія Chandrayaan-1 стартувала ще у 2008 році.
Після неї ISRO спробувало вперше дістатись до південної частини Місяця. Проте у 2019 році Chandrayaan-2 зазнав аварії поблизу запланованого місця посадки.
У випадку успіху Chandrayaan-3, індійський космічний сектор отримає статус конкурентоспроможного. Загалом ISRO виділила на цю місію лише 74 млн дол.
Starship вибухнула, але це ще не кінець: як ракета Маска може змінити опанування космосу
Для Російської Федерації втрата "Луна-25" може стати фатальною. Програма "Луна" має повністю радянське коріння. Ба більше, запуск "Луна-25" планувався ще у 1977 році, проте так і не відбувся. Вже російська станція обійшлась РФ у 135 млн дол. Реалізацію проєкту розпочали у 1997 році, але його кілька разів зривали через нестачу фінансування, аварії та санкції.
Війна в Україні та міжнародні санкції фактично унеможливлюють для Кремля продовження активного фінансування нових місій, серед яких виведення на орбіту Місяця супутника "Луна-26" у 2027 році, а потім посадка апаратів "Луна-27" і "Луна-28".
Як мала виглядати російська програма дослідження Місяця
джерело: cdnstatic.rg.ru
США для свого повернення на Місяць запустили програму "Артеміда". Назва вибрана не випадково. У грецькій міфології Артеміда - сестра-близнючка Аполлона (програма "Аполлон" - це програма пілотованих польотів NASA до Місяця, яка тривала з 1961-го по 1972 рік). Відповідно масштаби в США подібні до першої програми.
Загалом NASA планує витратити приблизно 93 млрд дол, щоб до 2025 року повернутись на Місяць. Головним завданням програми є відправлення першої жінки на поверхню супутника Землі у 2024 році, а також створення інфраструктури із подальшими планами доправити астронавтів на Марс.
У листопаді цього року планується другий етап програми. У ході неї чотири астронавти мають здійснити обліт Місяця. Вони пролетять на висоті 10,3 тис км над зворотною стороною Місяця та рушать назад. У випадку успіху NASA доставить астронавтів на поверхню супутника у рамках "Артеміди-3", проте запуск планують не раніше 2025 року.
натисніть для збільшення
Китай, у порівнянні з США, досить пізно почав розвивати власні космічні програми, відправивши свій перший супутник на орбіту лише в 1970 році.
Проте Пекін швидко наздоганяє.
У 2013 році Китай успішно висадив місяцехід, ставши третьою країною, яка це зробила. Публічно Пекін не розкриває своїх витрат на дослідження космосу. За оцінками космічної дослідницької компанії Euroconsult, у 2022 році країна витратила на ці цілі 12 млрд дол.
У 2019 році Китай здійснив історичну м'яку посадку на зворотному боці Місяця, ставши першою країною, яка це зробила. Ще за рік китайці спішно зібрали зразки гірських порід з супутника Землі, плануючи подальші місії.
Посадковий майданчик "Чан'є-4" на зворотному боці Місяця 15 лютого 2019 року
фото wikimedia.org
Крім того, Китай заяв про плани до 2030 року відправити людей на Місяць, ставши другою державою в історії після США, якій це вдасться. Однією з найбільш амбітних цілей Пекіна є спільний з РФ план щодо будівництва дослідницької бази на Місяці до 2035 року.
Чому всі хочуть потрапити на Місяць"Ми були там раніше", - сказав у 2010 році 44-й президент Сполучених Штатів Барак Обама. Виступаючи в Космічному Центрі Кеннеді, Обама фактично відкинув будь-які намагання ідеологів дослідження Місяця переконати уряд США продовжити програми з вивчення супутника Землі.
Популярність природного супутника Землі серед космічних програм низки країн світу сильно відрізняється від "космічних перегонів" двох наддержав періоду "холодної війни". Попри руйнування біполярного світу, а відтак потреби у постійному протистоянні, наука зберегла інтерес до вивчення Місяця.
Сучасні місячні програми мають більше економічного підтексту щодо потенційних ресурсів, головний з яких - вода.
Ще у 1961 році фізик-теоретик Кеннет Вотсон опублікував статтю, в якій описав, як вода, може існувати на Місяці. Вчений припустив, що водяний лід може прилипати до дна кратерів супутника Землі, в які ніколи не потрапляло сонячне світло. На освітлених Сонцем ділянках Місяця вода випаровується майже миттєво.
Пізніше астронавти "Аполлон" привезли зразки ґрунту, в яких під час аналізу не знайшли воду. Тому вчені вважали, що Місяць повністю сухий, і десятиліттями не розглядали можливість існування води на ньому.
Астронавт "Аполлон-15" Джим Ірвін за допомогою черпака збирає зразки ґрунту на поверхні Місяця. 1971 рік
фото nasa.gov
Однак дослідження наприкінці минулого століття місії NASA Clementine та Lunar Prospector були запущені з метою збору інформації про його корисні копалини.
Місії засвідчили наявність льоду в затінених кратерах південного полюса Місяця.
У 2008 році дослідники з Університету Брауна переглянули зразки доставленні місією "Аполлон", і знайшли водень в крихітних кульках вулканічного скла.
Впродовж останніх років відбулись ще кілька місій, які також підтвердили наявність води у затінених регіонах Місяця. У 2020 році NASA оголосило про виявлення води на освітленій сонцем поверхні Місяця.
Зведене зображення з використанням даних апарату NASA Moon Mineralogy Mapper. Синій колір показує ділянки підтвердженого водяного льоду на поверхні Місяця.
фото nasa.gov
За словами керівника управління наукових місій NASA Томаса Зурбухена, Місяць, на який вперше відправлялись люди, і той на який людство збирається повернутись, дуже відрізняється.
Наявність стародавнього водяного льоду може в майбутньому стати джерелом питної води для майбутніх астронавтів, які перебуватимуть на Місяці. Намір NASA реалізувати довготривале перебування людини на поверхні супутника Землі настільки амбітні, що Агентство планує розробити ядерний реактор і протестувати його на супутнику вже до кінця 2030 року.
Крім того, воду можна розкласти на кисень і водень. Кисень, отриманий з води, можна використовувати для дихання. Саму воду можна використовувати для створення ракетного палива або у виробництві на Місяці.
Саме останній фактор може в майбутньому перетворити супутник Землі на зупинку, де космічні кораблі зможуть поповнити свої паливні баки перед тим, як відправитися в глиб Сонячної системи.
Місце для потенційних конфліктівПоки космічні агентства різних країн тільки намагаються добратись до поверхні Місяця, де розташовані потенційні запаси води, їхня конфронтація пробігає доволі латентно. Однак як тільки там будуть працювати достатньо гравців, можливості для суперечок збільшаться.
Наразі в космосі як і на Землі головними конкурентами залишаються Китай та США. Представники кожної з цих країн прямо заявляють про необхідність першими дістатись південного полюса Місяця.
"Я не хочу, щоб Китай спочатку дістався до південного полюса разом з людьми", - сказав адміністратор NASA Білл Нельсон в інтерв'ю газеті El País.
Нельсон також додав, що США є підписантом угоди щодо спільного використання ресурсів у космосі.
Натомість Китай і Росія ні. Договір про космос 1967 року забороняє країнам висувати територіальні претензії на небесні тіла, але дозволяє використовувати тамтешні ресурси.
Марсіанин: як і коли Ілон Маск колонізує Червону планету
За словами, кураторки Смітсонівського національного музею авіації та космосу Кетлін Льюїс, однозначно не зрозуміло чи включає договір використання видобуток корисних копалин для продажу з метою отримання прибутку на Землі.
"Я думаю, що космічна гонка насправді точиться між нами та Китаєм, і ми повинні захищати інтереси міжнародної спільноти. Ми хочемо зберегти ці потенційні запаси для міжнародної спільноти й не дати Китаю прийти та сказати, що вода їхня, як вони зробили з островами Спратлі", - зазначає Нельсон.
Однозначним є те, що нові відкриття Місяця стануть викликами для "космічних юристів і дипломатів". Проте поки є час, адже дістатись до потрібних місць на найближчому до Землі космічному об'єкті досі вкрай важко. Південний полюс - далеко від екваторіального регіону, на який були спрямовані попередні місії, включаючи висадки екіпажів "Аполлонів".
"Південний полюс Місяця поцяткований глибокими кратерами. І через кут, під яким сонце наближається, більшість із цих кратерів весь час перебувають у повній темряві, тож це зменшує площу, на яку ви можете приземлитися чи використовувати", - пояснює глава NASA.
