Суспільство

«Дуже хороший у мене колектив». Виконавиця пісні Парова машина розповіла про рік служби та життя до війни

8 січ•NV

23-річна Ярина Квасній — українська літературознавиця, співачка та захисниця з Івано-Франківської області. Дівчина стала відома після виконання пісні Парова машина, відео з якою активно ширилося в Мережі.

У грудні 2024 року Ярина мобілізувалася. Про своє життя до війни та після приєднання до лав захисників дівчина розповіла Суспільному Івано-Франківськ.

Батько Ярини — військовослужбовець, який наразі боронить Україну на Запорізькому напрямку. За словами дівчини, саме приклад тата вплинув на її рішення про мобілізацію. Окрім цього, долучилися до війська Ярина вирішила після того, як зустріла декілька історій жінок-захисниць.

«Дуже страшно кудись вступати, якщо не бачиш там нікого, схожого на себе. Але коли читаєш якийсь матеріал про дівчину-військовослужбовицю, твою ровесницю, в якої приблизно так само розвивалося життя до армії, ти думаєш: ну от який може бути тепер аргумент, щоб не піти?», — зазначила Квасній.

Ярина розповіла, що у травні 2024 року віднесла документи до ТЦК та СП, проте на мобілізацію чекала протягом восьми місяців.

«Коли мені передзвонили і я дізналася,

що через кілька днів треба прибути в ТЦК, я чемно доїла мамині пляцки й поїхала мобілізуватися. Мамі нічого не казала. Не хотіла її хвилювати», — поділилася захисниця.

Мама Ярини Галина Квасній згадує, що про мобілізацію доньки дізналася тоді, коли дівчина вже проходила навчання.

«Різдво. Ми колядуємо, а дитина кудись збирається. Сказала, що їде на курси. Перед Новим роком вона кидає свою світлину вже у військовому однострої. Пересилаю чоловікові. Він питає: „А де вона?“ Я сказала, що то якийсь полігон. Чоловік тоді: „Цивільних туди не пускають“. Потім знову дзвонить: „Ти знаєш, де вона? Вона мобілізувалася!“ Звичайно, що пишаюся ними (чоловіком і донькою — ред.), але я ще й дуже хвилююся. Вони щовечора здають мені звіт — мої вояки», — поділилася Галина.

За словами Ярини, після того, як вона перевелася у батальйон, в якому зараз несе службу, побачила, що вона не єдина дівчина на навчаннях.

«Пам’ятаю, як перевелася в теперішній свій батальйон. Ми їхали з полігону на напрямок. Дивлюся: у нашій машині — однакова кількість дівчат і хлопців. Думаю: фух, я не скажена,

я не здуріла», — розповіла захисниця.

Зараз Ярина займається евакуаціїє поранених бійців в лавах Першого окремого медичного батальйону.

«Це — хірургічне відділення, де надають невідкладну допомогу пораненим бійцям. Моє завдання — зустріти, дізнатися особисті дані пораненого чи пораненої, зареєструвати. Задокументувати, які допомога і медикаменти надавалися. Потім — визначити, куди людину далі будуть евакуювати, тобто де вона лікуватиметься», — зазначила Квасній.

Захисниця розповіла, що для неї важливо те, з яким колективом вона працює. Зокрема це впливає на її загальний стан на фронті.

«Дуже хороший у мене колектив. Ця частина — не перша, в якій служу. Я зрозуміла, що це — чи не найвизначальніший фактор. Бо можна бути за 100−200 кілометрів від лінії фронту з людьми, які тобі не близькі по духу, і воно буде в рази важче, ніж за 15−20 кілометрів від лінії бойового зіткнення, але з людьми, з якими тобі хоча б весело», — поділилася Ярина.

Проте, за словами захисниці, на фронті немає часу на розпач і сум, адже завжди є робота — порятунок бійців.

«Там буває і важко,

і зле, і безсило, і безнадійно. Але немає часу, щоб це проживати чи аналізувати, бо треба бігти, щоб зустріти наступного пораненого. Я б навіть ризикнула сказати: добре, що війна стала „буденною“. У тому сенсі, що ми перестали сприймати її, як щось виняткове, від чого можна заціпеніти. Те, що ми зараз усвідомили, що треба перебудуватися, освоїтися, знайтися у цій війні, — це добре», — зазначила дівчина.

До життя на фронті у лавах захисників Ярина була студенткою Києво-Могилянської академії, навчалася на спеціальності Українська мова, література і компаративістика. «Я інколи уявляла, що, якби була іншої національності, то я б, напевно, все одно любила б українське, бо воно — гарне, приємне, з характером», — розповіла військова.

Ярина та її друзі стали організаторами творчого простору Леся Квартиринка, який згодом переріс у музичний фестиваль.

«Я дуже тішуся з цієї „дитинки“, яка вже тепер, певно, „підліток“ — цей фестиваль. Коли відбувався крайній, то мене відпустили [зі служби — ред.], щоб я його провела. І в нас на сцені вперше був гурт з Естонії. Це теж свідчить про масштабування.

Крім того, це корисно для розбудови україно-естонських відносин», — сказала Ярина.

Вірусне відео з виконанням пісні Парова машина Квасій записала після дебютного концерту у складі гурту Дичка на фестивалі Леся Квартиринка.

«Я була така щаслива, що все вдалося. Зал — понад тисяча людей. У мене раніше такого не було. Вся — на адреналіні. Дорогою додому я багато пісень переспівала, а Парова машина потрапила на камеру.

Я сумнівалася, чи варто його публікувати. Не очікувала, що воно стане таким популярним. Емоції були різні, але переважала вдячність. Мене почали впізнавати на вулиці, більше людей про мене дізналися, почали цікавитися, що я вмію, пропонували колаборації. Це дійсно щаслива випадковість, яка дала мені багато", — пригада захисниця.

курс, фронт

Читайте ще