70 років українських пісень. Ювілей відзначає хор імені Григорія Верьовки. Колектив, який носить назву заслуженого і академічного, має справжній народний статус.
Верьовкінці об'їхали 60 країн світу, а вдома - у Радянському Союзі - отримали золотий диск від фірми "Мелодія", бо платівки з їхніми записами розійшлися понад восьмимільйонним накладом. Звідси вийшли музичні легенди Ніна Матвієнко та Ольга Павловська.
Нині колектив разом з оркестром та балетом нараховує 120 артистів. Увечері вони дадуть концерт у Національній філармонії. Чим дивуватимуть - Юлія Галушка далі.
Їм аплодують у найпрестижніших залах світу. Цей міні-концерт вони влаштовують для Першого Національного. На що здатен, хор імені Верьовки показує напередодні свого сімдесятого ювілею. Утім на святковому виступі у національній філармонії співаки-народники дивуватимуть не добре відомими хітами, а академічним співом.
Тетяна Пирогова, артистка хору:
- Дуже йде кропітка робота, тому що це ювілейний концерт. Багато нового. Дуже надіюся, що ми встигнемо зробити цю програму, яку запланували, тому що дуже важка. Особливо для виконавців народних пісень. Звук повинен летіти як пташка!
Нота за нотою Анатолій Авдієвський розбирає з хором духовний концерт Миколи Лисенка.
Ювілей його колективу збігся у часі з особистим - нещодавно він відсвяткував вісімдесяліття. Із них цим хором керує вже майже півстоліття.
Очолив його після смерті засновника. Григорій Верьовка створив колектив у Харкові, згодом переїхав до Києва. Артисти активно гастролюють - і це попри те, що народні пісні були під увагою КДБ. Репертуарну свободу колектив отримав, згадує Анатолій Авдієвський, після шаленого успіху верьовкінців на монреальській всесвітній виставці у Канаді.
Анатолій Авдієвський, художній керівник Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Григорія Верьовки:
- Хлинула така злива листів в ЦК, Раду міністрів. Розумієте, ну як це мені можна було забороняти "Чуєш, брате мій". Другим - не дозволено було. В містах, областях КГБ забороняло - "Чуєш, брате мій" - це націоналістична пісня. А ми співали, бо такий успіх! Ну, якось, не чіпали.
Вони перші в Україні заспівали колядки і щедрівки - це було нечувано для радянського хору. Щоправда, релігійний текст довелося замінити світським. Народними у виконанні верьовкінців стають і автентичні,
і авторські пісні.
Навіть державний гімн в їхній інтерпретації - тепер бренд. Ним вони відкривають кожну сесію Верховної Ради. А щоб головну пісню країни могли підспівувати всі охочі, пішли на музичну хитрість - традиційно високу тональність дещо опустили та додали народного звучання. Нині репертуар хору сягає навіть Реквієма Моцарта, каже диригент і директор колективу Зеновій Корінець.
Зеновій Корінець, директор-розпорядник Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Григорія Верьовки:
- Колись мені Анатолій Тимофійович розказував: я коли прийшов, і вже перед смертю Григорій Гурович каже: я мрію, щоб хор - на той момент називався український народний хор - заспівав класику: Леонтовича, обробки Лятушинського, Лисенка і так далі. І це сталося. Авдієвський зробив революцію у той час, у 60 роках.
Після камерного - лише для музичної аудиторії - святкування, подвійний ювілей відзначать і масштабним - у Національній опері. Та ще й вирушать у гастрольний тур - до кінця року хор імені Верьовки запланував об'їхати всю Україну та частково Росію.
Автор: Юлія Галушка. Оператор: Андрій Радченко. Перший Національний.
