Ностальгія за радянським минулим перейшла у російської влади вже в тяжку та загострену фазу. Війна проти України вже розпочалася та ведеться за звичним сценарієм радянської системи координат. НАТО, ЄС, США — це головні вороги Росії, і Україна автоматично опиняється у цьому «чорному списку», бо захотіла приєднатися до ЄС.
Давайте зробимо екскурс в історію. В 1968 році Олександр Дубчек був вибраний першим секретарем Комуністичної партії Чехословаччини та почав реформи в області децентралізації влади. Це був нетривалий період політичної та культурної лібералізації країни, що отримав назву «Празька весна». Чехословаччина була тоді членом Варшавського договору, і таке волелюбство було неприпустимим. Проблему керівництво СРСР тоді вирішило за допомогою танків. Так з’явилася «Доктрина Брежнєва», бо саме Леонід Брежнєв публічно озвучив прийнятність збройного вторгнення на територію суверенної держави задля збереження зони контролю.
Якщо основна мета Путіна — відновлення Радянського Союзу, нехай і в сучасній формі, то стають зрозумілими мотиви, якими він керується. Будь-які агресивні дії президент РФ буде виправдовувати піклуванням про власну безпеку та безпеку росіян,
що проживають у сусідніх країнах. Багато громадян, що перебувають під впливом російського інформаційного простору, охоче повірять в щирість намірів Володимира Путіна.
Поглянемо правді у вічі та будемо виходити виключно з фактів. Яку загрозу зараз становить Україна для Росії? Авторитарний режим Януковича впав і є надія на побудову демократичного суспільства, де владу регулярно переобирають. Це, напевно, і є «страшним сном» Путіна. А якщо росіяни захочуть іншого президента, та ще й по-справжньому іншого? Фокус з Медведєвим спрацював одного разу, а наступного разу може вже й не спрацювати.
Корисно в цьому аспекті розглянути мотиви іншої сторони, задіяної в геополітичному протистоянні. Щоб зрозуміти логіку дій президента США Барака Обами, треба теж пригадати уроки історії. Повернемося вже у 1962 рік, бо так звана «Карибська криза» була піком напружених стосунків між СРСР та США. На той час радянську країну очолював Микита Хрущов, що увійшов до історії і як ініціатор «відлиги», і як впертий послідовник антирелігійної кампанії. На совісті Хрущова розстріл мирного протесту робітників у Новочеркаську та тотальна «русифікація» українських земель,
не кажучи вже про сталінські часи, коли Хрущов віддано слугував системі та сам брав участь у репресіях. І хоча він посварився згодом з китайським диктатором Мао Цзедуном, все ж встиг допомогти комуністичному Китаю в розробці власної ядерної зброї.
Так от, 27 жовтня 1962 року світ стояв на межі глобальної ядерної війни.
На Кубі були розміщені радянські ракетні установки, що несли реальну загрозу безпеці Сполучених Штатів. Це було відповіддю на встановлення американських ракет «Юпітер» у Туреччині. Президент США Джон Кеннеді розумів усю небезпеку загострення ситуації та пішов на перемовини з Хрущовим. Хрущов погодився прибрати ракети з острову в обмін на демонтаж американських ракет у Туреччині. 20 листопада Кеннеді віддав наказ припинити блокаду Куби. У обох політиків взяв гору здоровий глузд, і саме тоді посилився антивоєнний рух у країнах Заходу. В Радянському Союзі теж почали лунати гасла проти гонки озброєнь. Здавалося, світ став мудрішим та усвідомив неприйнятність ескалації будь-якого конфлікту.
Зараз Барак Обама дає чіткі сигнали для Росії, що вона ще може зробити крок назад та порозумітися з Україною.
Можна було б зробити Крим демілітаризованою зоною та знайти компроміс, який би влаштував обидві сторони. Та чи дослухається до цих пропозицій Володимир Путін? Судячи з останніх заяв, він забув про досвід Хрущова, який передав свого часу той самий Крим Україні. Президент РФ свідомо вибирає наступальну тактику та розхитує ситуацію у регіоні. Колись Путін казав, що коли його взяли на службу у радянське КДБ, то психологічний тест виявив одну єдину проблему — це відсутність відчуття небезпеки. Іншими словами інстинкт самозбереження у нього притуплений.
Путін намагається відтворити колишню «велич» СРСР у Росії, але спільним у цих двох країн буде тільки крах імперії. Російська економіка перебуває у стані стагнації, і так само вразлива, як і Радянський Союз у 80-х роках. Тоді Рональду Рейгану вдалося зменшити ціну на нафту, а за нею і ціну на газ. Радянська економіка цього просто не витримала. Наразі санкції проти Росії можуть бути ще ефективнішими.
Тепер Крим у повній мірі буде відчувати принади ведмежих обіймів Росії та наслідки приєднання до РФ. А в Росії будуть відчувати наслідки ізоляції, до якої призведе розпалювання військового конфлікту. Все це має стати жорстким пробудженням для російського суспільства, яке вже звикло до лідерів із задатками тиранів. Країна просто змушена буде трансформуватися, бо цивілізація рухається вперед і тиран на чолі держави небезпечний в першу чергу для самої держави.
Леонід Кравчук радить українцям читати «Дев'ять коментарів про комуністичну партію»
