«Ця історія з лайноконтентом у Facebook давно не давала мені спокою. Минулого року я детально прокопала, як різні сторінки на кшталт «Непереможного народу» та «Рідної України» наповнюються контентом, як вони тягають одну новину упродовж року, щоб вичавити з неї максимум кліків, як вони женуть трафік на лайносайти. Була гіпотеза, що це роблять для заробітку на рекламі, але до кінця це було незрозуміло.
Тому попереднє розслідування було саме про цю механіку — така собі камерна штука, але наша артдиректорка Надя Кельм зробила туди шикарну інфографіку. Я б сказала, що це незаслужено красива інфографіка для такої теми, як лайноновини у Facebook.
Інфографіка арт-директорки Texty.org.ua Наді Кельм до проєкту «Як працює фабрика дези і клікбейту у Facebook»
Потім на тренінгу з цифрових розслідувань від GIJN я познайомилася з журналістом із Румунії, який, як виявилося, також цікавився цією темою. Він запропонував дослідити це явище в транскордонному форматі, отримав на це грант і залучив кілька редакцій до співпраці, зокрема і нас. Це розслідування про шахрайські схеми з продажем ліків — перше з цієї серії.
Так-от, коли цього року ми повернулися до дослідження лайноконтенту у Facebook та на лайносайтах, то зосередилися саме на рекламі.
Так у наше поле зору потрапили сайти з псевдоліками. Спочатку ми дуже сміялися з різної неймовірної дурні, яку писали про всілякі краплі й таблетки, але копнули глибше і виявилося, що є люди, які це купили, а є ті, яким шахраї погрожували.
Поспілкувавшись кілька разів з операторами колцентрів, я зрозуміла, чому їхня схема працює. Вони дуже вправно маніпулюють, імітують увагу, розпитуючи про скарги й хвороби, розраховуючи на те, що літнім людям часто бракує слухачів для таких розмов. І буквально кліщами чіпляються, наполягаючи на тому, щоб люди купили їхні товари.
Загалом я вважаю, що небезпека різного низькопробного клікбейтного контенту в інтернеті недооцінена. Це ті гачки, які дають змогу інтернет-маркетологам формувати бази даних користувачів, які такий контент споживають, і пропонувати їм більше й більше такого. У результаті людина наче провалюється в «кролячу нору» якоїсь альтернативної реальності: їй з усіх боків починають сипатися як не ворожки, так магічні медальйони, теорії змови та «інноваційні винаходи». Недарма в цій історії згадано про Румунію, адже там саме клікбейтні методики використали для просування політичної дезінформації.
Ми вирішили зосередитися саме на псевдоліках, щоб максимально детально проілюструвати шлях, який проходить людина від вподобайки на підозрілій Facebook-сторінці до втрати своїх заощаджень і телефонного терору.
Російський слід у цій історії наче й не дуже очевидний, але проглядає то там, то сям, і цей фактор теж важливий, бо йдеться саме про бази даних користувачів, вразливих до дези й клікбейту».
