Українські військові інженери та вітчизняний ВПК шукають ефективні рішення проти еволюції ворожих безпілотників. Поки українські розробники створюють швидкісні перехоплювачі та готують власну балістику, Росія намагається перетворити «Шахеди» на повноцінні реактивні ракети. Про вітчизняну відповідь на нові повітряні виклики та технологічні зміни ворога — у матеріалі «Комерсант Український»
В жовтні 2026 року Сили оборони України провели перше успішне бойове застосування нової вітчизняної тактичної балістичної ракети FP-7. Після вдалого випробування у реальних бойових умовах розробку готують до запуску в серійне виробництво.
Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський, оприлюднивши відповідні кадри пуску.
«Українська тактична балістика. FP-7. Перше бойове застосування. Дякую за результат. Далі — виробництво» — зазначив Володимир Зеленський.
Втім, попри суттєвий прогрес у розвитку далекобійних ударних спроможностей, перед українським оборонно-промисловим комплексом та ППО постають нові критичні виклики. Зокрема, йдеться про необхідність швидкого захисту українського неба від ворожих БПЛА нового покоління,
чия швидкість і висота польоту стрімко зростають.
Українська відповідь: ракети малої дальності та власна балістикаНаздоганяти реактивні безпілотники звичайними дронами-перехоплювачами стає дедалі складніше через обмеження за швидкістю. Про це в інтерв’ю «Комерсант Український» зазначає військовий експерт Роман Світан. Саме тому Україна повертається до розгортання ракетних систем малої дальності.
«Ракета малої дальності має швидкість від 1,5 до 2 Махів — вона гарантовано наздожене й пережене будь-який реактивний БПЛА. Торік американці виготовили близько 20 тисяч ракет системи APKWS, які перетворюють некеровані авіаційні ракети Hydra на високоточні. Хоча частина постачань була затримана через події на Близькому Сході, зараз цей напрямок відновлюється», — зазначає Світан.
Окрім західних ракетних систем (зокрема очікуваних RIM/RAM), Україна активно інвестує у власний ВПК. Це – вітчизняні ракети малої дальності зокрема випробування та серійне виробництво ракет РК-19 від КБ «Луч».
Запуск у виробництво та бойове застосування ракет типу FP7 з дальністю 200–300 км (вітчизняний аналог ATACMS для ураження оперативних тилів ворога).
А також розвиток балістичних ракет FP9 (до 850 км) та відновлення програми ОТРК «Гром-2» / «Сапсан» із півтонною бойовою частиною.
За оцінками експерта, за належного фінансування серійне виробництво перших українських балістичних ракет можна очікувати вже до кінця поточного року.
Оцінюючи перспективи серійного випуску та бойового застосування нової української балістики, військовий експерт Роман Світан зазначає, що в найближчій перспективі ще можливо:
«Це цілком реально зробити за три-чотири місяці. Думаю, до кінця року ми вже побачимо запуск саме серійного випуску таких ракет і їхнє використання для виконання бойових завдань в оперативних тилах противника. Головне — щоб питання було правильно поставлене, вчасно профінансоване та виділені відповідні майданчики. А з допомогою партнерів та жорстким контролем з боку Міністерства оборони ми отримаємо власні засоби, які не даватимуть росіянам вільно почуватися на глибині аж до Воронежа, Курська чи Брянська».
Чим відповідає ворог: що прикрутили до «Шахедів» у РосіїЛише розглянувши українські спроможності, варто звернути увагу на зміни,
які відбуваються по той бік лінії фронту. Російські розробники, спираючись на крупновузлове збирання на майданчиках на кшталт «Алабуги» та постачання компонентів із Китаю, активно нарощують швидкості своїх БПЛА.
Основна зміна у ворожих БПЛА — це підвищення швидкості та висотності. Китайські комплектуючі й вузлове збирання на майданчиках на кшталт «Алабуги» дозволяють противнику не лише нарощувати кількість, а й експериментувати з конструкцією.
«Це вже, по суті, дешеві крилаті ракети. У них сигароподібне тіло, тонке крило й реактивний двигун. По висоті це плюс 2 кілометри, а за приладовою швидкістю — понад 700 км/год. Якщо такий апарат потрапляє у струминні повітряні течії на висоті, його земна швидкість може сягати 900 км/год і більше», — підкреслює Роман Світан.
За словами експерта, наздогнати такий засіб звичайним дроном-перехоплювачем стає практично неможливо. Єдиним ефективним рішенням залишається перехоплення ракетами.
Українська система протиповітряної оборони та військово-промисловий комплекс заходять у фазу високоефективних технологічних перегонів.
Збільшення швидкості ворожих засобів ураження до 700–900 км/год вимагає від України не лише вдосконалення мобільних вогневих груп, а й масового впровадження власних швидкострільних ракетних перехоплювачів та розширення вогневого контролю над оперативними тилами противника завдяки новій українській балістиці.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
